Метапопуляція

Метапопуляція — популяція, що складається з підпопуляцій, які заселяють ізольовані плями середовища, між якими можуть мігрувати окремі особини. Плями (фрагменти) мають забезпечувати достатні умови для мешкання і розмноження. Метапопуляція буде існувати тривалий час, якщо темп колонізації і розмноження буде вищим, ніж темп локального вимирання. Розрізняють кілька типів метапопуляцій (класична Левінса, головного острова і популяційних плям). Фрагментація середовища, яка триває протягом тисячоліть, призводить до того, що дедалі більше популяцій набувають структуру метапопуляції, тривалість існування якої залежить від співвідношення міграції та локального вимирання.[1]

Схема ідеалізованої (віртуальної) метапопуляціі квакші. Показано плями з різною якістю біотопів
Метапопуляція з великими, тісно розташованими плямами, матиме більшу швидкість заселення, ніж метапопуляція з дрібними, ізольованими плямами. Модель: Phil Ganter, 1999

Поняття метапопуляції уперше застосував R. Levins[2], котрий розглядав її як розташовану на певній території популяцію з дрібніших популяцій, де чисельність особин змінюється асинхронно. У пізнішій літературі такі складові частини метапопуляції дістали назву локальних чи часткових популяцій або ж субпопуляцій[3]. Основна роль у розвитку метапопуляційної теорії належить фінському вченому I. Hanski[4][5], який наголошує на нерівноцінності просторових локусів щодо можливості заселення їх певним видом. Ідеться про те, що вид потенційно може займати лише придатні оселищні локуси (suitable habitat patches), розміщені посеред незаселеної території, що узгоджується з теорією острівної біогеографії (MacArthur, Wilson, 1967[6]). Тому метапопуляційна організація видів здебільшого пов'язана зі значною просторовою неоднорідністю екологоценотичних умов на певній території і наявністю обмеженої кількості придатних для колонізації ділянок[7][8].

Див. також

Посилання
  1. Landscape Ecology. In theory and practice. Turner, Gardner, O'Nell
  2. Levins R. Some demographic and genetic consequences of environmental heterogeneity for biological control // Bull. Entomol. Society of America. — 1969. — Vol. 15. — P. 237—240.
  3. Царик Й. В., Кияк В. Г. Метапопуляційна структура видів рослин високогір'я Карпат // Екологія та ноосферологія. — 2005. — 16, № 1—2. — С. 5—12.
  4. Hanski I. Single-species metapopulation dynamics: Concepts, models and observations // Biol. J. of the Linnean Society. — 1991. — Vol. 42. — P. 17.
  5. Hanski Ilkka. Metapopulation ecology. — Oxford [Oxfordshire]: Oxford Univ. Press, 1999.
  6. MacArthur Robert H., Wilson, E. O. The Theory of Island Biogeography. — Princeton, New Jersey: Princeton Univ. Press, 1967.
  7. Hanski I., D. Simberloff. The metapopulation approach, its history, conceptual domain, and application to conservation // I. A. Hanski, M. E. Gilpin / Eds. Metapopulation Biology. Academic Press, San Diego, Californina, 1997. — P. 5-26.
  8. Pannell J.R., Obbart D.J. Probing the primacy of the patch: what makes a metapopulation? // J. Ecology. — 2003. — 91. — P. 485—488.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.