Метод корекції помилки

Якщо реакція на стимул ${\displaystyle S_{i}}$ правильна, то ніякого підкріплення не вводиться, але при появі помилок до ваги кожного активного А-елемента додається величина ${\displaystyle \eta =\rho _{i}\Delta x_{i}}$, де ${\displaystyle \Delta x_{i}}$ — число одиниць підкріплення, вибирається так, щоб величина сигналу перевищувала поріг θ, а ${\displaystyle \rho _{i}={\begin{cases}+1,ifS_{i}^{+};\\-1,ifS_{i}^{-}.\end{cases}}}$, при цьому ${\displaystyle S_{i}^{+}}$ — стимул, що належить позитивному класу, а ${\displaystyle S_{i}^{-}}$ — стимул, що належить негативного класу.

Відрізняється від методу корекції помилок без квантування тільки тим, що ${\displaystyle \Delta x_{i}=1}$, тобто дорівнює одній одиниці підкріплення.

Цей метод і метод корекції помилок без квантування є однаковими за швидкістю досягнення рішення в загальному випадку, і ефективнішими в порівнянні з методами корекції помилок з випадковим знаком або випадковими збуреннями.

Відрізняється тим, що знак підкріплення ${\displaystyle \eta }$ вибирається випадково незалежно від реакції перцептрону і з однаковою ймовірністю може бути позитивним чи негативним. Але так само як і в базовому методі — якщо перцептрон дає правильну реакцію, то підкріплення дорівнює нулю.

Відрізняється тим, що величина і знак ${\displaystyle \eta }$ для кожного зв'язку в системі вибираються окремо і незалежно згідно з деяким розподілом ймовірностей. Це метод призводить до найповільнішої збіжності у порівнянні з описаними вище модифікаціями.