Метрополітен Лілля

Метрополітен Лілля (фр. Métro de Lille Métropole) — система ліній метрополітену в місті Лілль, Франція. Відкрився 25 квітня 1983 року в тестовому режимі. Комерційна експлуатація розпочалася 16 травня 1983 року. На станціях використовується система горизонтальний ліфт. Використовується шинний хід.

Лілльский метрополітен
Опис
Країна Франція
Місто Лілль
Дата відкриття 25 квітня 1983
Річний пасажиропотік 107 500 000 ± 50 000[1][1] і 119 900 000[2]
Сайт ilevia.fr/cms/institutionnel/reseau-ilevia/metro/
Оператор Iléviad
Маршрутна мережа
Кількість ліній 2
Кількість станцій 60
Довжина мережі 43,7 км
Схема маршрутів

 Лілльский метрополітен у Вікісховищі

Історія

Будівництво розпочато в 1978 році. Початкова дільниця мала склад з 13 станцій. На момент відкриття був першім автоматичним метрополітеном в Європі, без машиністів. На відкритті був присутній тодішній президент Франції Франсуа Міттеран. Перша лінія, позначена на мапі жовтим кольором, спочатку мала короткі платформи лише під два вагони. Другу лінію відкрито 3 квітня 1989 року. На мапі позначена червоним кольором, має платформи розраховані на чотири вагони. В 2017 році платформи першої лінії добудовані під чотири вагони.

Хронологія розвитку системи
  • 25 квітня 1983 — відкриття початкової дільниці першої лінії «4 Cantons»—«République».
  • 2 травня 1984 — розширення на 5 станцій, дільниця «République»—«CHU - Eurasanté».
  • 3 квітня 1989 — відкриття початкової дільниці другої лінії «St. Philibert»—«Gare Lille Flandres»  з 17 станцій.
  • 5 травня 1994 — розширення на 1 станцію «Gare Lille Europe».
  • 17 березня 1995 — розширення на 4 станцій, дільниця «Gare Lille Europe»—«Fort de Mons».
  • 18 серпня 1999 — розширення на 16 станцій, дільниця «Fort de Mons»—«Tourcoing-Centre».
  • 27 жовтня 2000 — розширення на 5 станцій, дільниця «Tourcoing-Centre»—«C.H. Dron».

Лінії
№ Лінії Дата відкриття Останнє продовження Кількість станцій Кінцеві станції Довжина в км Кількість підземних станцій
25 квітня 1983 1984 18 «Quatre Cantons»—«CHU - Eurasanté» 12,6 13
3 квітня 1989 2000 44 «St. Philibert»—«C.H. Dron» 31,1 39
  • На двох лініях разом 62 станції, але пересадкові станції рахуються як одна, тому вказується 60 станцій.

Розвиток

На початок 2018 року метрополітен складається з двох ліній та 60 станцій, 52 з яких розташовані під землею. Друга лінія є найдовшою на цей час автоматичною лінією. Будівництво третьої лінії відкладено на майбутнє.

Режим роботи

Працює від 5:00 до 0:00. Вартість проїзду залежить від типу квитка. Інтервал в годину пік від 60 до 90 секунд, між піковий до 4 хвилин, пізно ввечері до 8 хвилин. Середня швидкість з урахуванням зупинок 34 км/год, максимальна 60.

Рухомий склад

На 2021 рік використовують 60 потягів VAL 208[3]

Галерея
  • Вихід з підземної станції
  • Естакадна станція «Oscar-Lambret»
  • Станція «Rihour»
  • Потяг з шинним ходом VAL 208

Див. також

Примітки
  1. http://www.strmtg.developpement-durable.gouv.fr/IMG/pdf/rapport_evenements_metros_rer_2016_vfinal.pdf
  2. http://www.strmtg.developpement-durable.gouv.fr/IMG/pdf/rapport_evenements_metros_rer_2018_v2.pdf
  3. http://www.translille.com/spip.php?article37 «Les rames VAL 206 / VAL 208 » [archive], sur translille.com, 2009 (consulté le 11 février 2013)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.