Метью Бултон

Народився у Бірмінгемі, був сином бірмінгемського виробника малих металевих виробиків який помер коли Бултоні було 31. Після нього Бултон керував бізнесом кілька років, після чого значно розширив цю діяльність у побудованому ним заводі Soho під Бірмінгемом. У Soho він впровадив нові технології виробляючи срібляні тарілки, ормоли та інші об'єкти декоративного мистецтва. З Джеймсом Ваттом Бултон познайомився коли один з його партнерів не зміг повернути борг і розрахувався з ним передавши свої права на один з патентів Ватта. Метью Бултон успішно пролобіював парламент, щоб продовжити патент Ватта ще на 17 років, що дозволило їх спільній фірмі Boulton & Watt вивести паровий двигун Ватта на ринок. Фірма встановила сотні парових двигунів в Британії і за кордоном спочатку в шахтах, а потім на заводах.

Співпраця Бултона і Ватта започаткувала промислову революцію в Британії що перетворило її на передову державу тих часів. Через те вони вважаються одними з найвизначніших діячів Британської історії. Їх портрети поміщенні на банкноті в 50 фунтів стерлінгів випущених Банком Англії в 2011 році.

Був членом Місячного товариства, товариства британських діячів епохи Просвітництва.

Бізнес старшого Бултона процвітав після народження молодого Метью, і сім'я переїхала до району Снігого пагорба Бірмінгема, тоді доброго мікрорайону нових будинків. Оскільки місцева гімназія була в непридатності, Бультона направили до академії в Деритенд, з іншого боку Бірмінгема.[5] У віці 15 років він покинув школу, а до 17 років винайшов техніку інкрустації емалей у пряжки, яка виявилася такою популярною, що пряжки експортували до Франції, потім реімпортували до Британії та виставляли рахунок як останні французькі розробки.[6]

3 березня 1749 Болтон одружився з Мері Робінсон, далекий родич і дочка успішного Мерсер, і багаті у своєму власному праві. Вони деякий час жив з матір'ю в Лічфілд, а потім переїхав у Бірмінгем, де старший Метью Болтон зробив свого сина партнером у віці 21 року.[6] Хоча син підписав ділових листів «від отця і мене», до середини 1750-х років він мав ефективно справний бізнес. Старший Болтон пішов у відставку у 1757 році та помер у 1759 році.[7]

У Бултонса було три дочки на початку 1750-х, але всі померли в грудному віці.[8] Здоров'я Мері Бултон погіршилося, і вона померла в серпні 1759 року.[8] Невдовзі після смерті Бултон почав сватати Енн сестру померлої дружини. Шлюб із сестрою померлої дружини заборонявся церковним законодавством, хоча і дозволяється громадським законодавством. З усім тим, вони одружилися 25 червня 1760 року в церкві Св. Марії, Ротерхіт.[9] Ерік Діліб, який написав книгу про срібло Бултона, з біографічним ескізом, припускає, що святкування одруження, преподобного Джеймса Пенфолда, збіднілого курата, ймовірно, підкупили.[10] Пізніше Бултон порадив іншому чоловікові, який прагнув одружитися з сестрою покійної дружини: "Я раджу вам нічого не говорити про свої наміри, окрім як їхати швидко та затишно до Шотландії чи якогось незрозумілого куточка Лондона. Припустимо, Ваппингу і там отримати житло щоб зробити себе парафіянином. Коли сплине місяць і закон набере сили, живіть і будьте щасливі   … Я рекомендую тишу, секретність та Шотландію ".[11]

Профспіл виступив проти брата Анни Люка, який побоювався, що Бултон контролюватиме (і, можливо, розвіє) значну частину статків Робінсонів. У 1764 році Люк Робінсон помер, а його маєток перейшов до його сестри Анни й, таким чином, перейшов під контроль Метью Бултона.[12]

У Бултона було двоє дітей, Метью Робінсон Бултон та Енн Бултон.[13] Меттью Робінсон в свою чергу мав шестеро дітей з двома дружинами. Його старший син Меттью Пірс Ватт Булттон, широко освічений, а також людина науки, здобув певну популярність посмертно за свій винахід важливого аеронавігаційного управління польотом — ейлерона. Як і батько, він також мав двох дружин і шестеро дітей.[14]

• Uglow, Jenny (2002). The Lunar Men: Five Friends Whose Curiosity Changed the World. London: Faber & Faber. ISBN 978-0-374-19440-6.
• Delieb, Eric (1971). Matthew Boulton: Master Silversmith. November Books.

• Метью Болтон святкування двохсотріччя 2009 сайт Бірмінгемської Пробірної палати
• Архіви в Бірмінгемська центральна бібліотека