Механізм Хіггса

Механі́зм Хі́ггса — теоретична побудова, що пояснює спонтанне порушення симетрії в квантовій теорії поля. В його основі взаємодія частинок зі спеціальним полем Хіггса, внаслідок якої безмасові частинки набувають масу. Завдяки полю Хіггса симетричний стан Всесвіту втрачає стійкість, і Всесвіт переходить у несиметричний стан.

Залежність потенціалу поля Хіггса від дійсної та уявної частини амплітуди поля. Центральний горбик відповідає симетричному стану, але цей стан нестійкий, і система скочується в «долину», що оточує горбик, порушуючи симетрію

Механізм Хіггса використовується, зокрема, в теорії електрослабкої взаємодії.

Про експериментальне відкриття кванта поля Хіггса (бозона Хіггса) було оголошено під час відкритого семінару в ЦЕРН, проведеного 4 липня 2012 року. Експерименти свідчать про існування нової частинки з масою 125,3 ± 0,6 ГеВ, яка за певними своїми характеристиками нагадує бозон Хіггса[1]. Однак необхідні додаткові експерименти, щоб підтвердити, що відкрита частинка поводиться повністю як передбачуваний бозон зі Стандартної моделі.

Історія

Механізм носить ім'я Пітера Хіггса, хоча його запропонували в 1964 році незалежно три групи теоретиків: Роберт Браут та Франсуа Енглер, Пітер Хіггс, а також Джеральд Ґуральник, Карл Гейґен та Том Кіббл. У 2010 році всі шестеро науковців були нагороджені премією Сакураї.

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.