Миколаївка (14)

Село Новомиколаївка — виникло в 1910 р., на захід від Павлівської балки, що впадає до Агайманського поду . Засновниками села були селяни — переселенці з с. Чорноіванівки Василівського району Запорізької області, що під час Столипінської аграрної реформи отримали земельні ділянки — відруби серед цілини Таврійського степу[1]. Статистичні дані на 01.01.1915 р. по Агайманській волості свідчать, що в селі (на той час — висілок № 14) було 28 дворів, мешкало 249 жителів (127—122)[2]. Сільській громаді належало 562 десятини землі і зафіксований був лише 1 кінь та 110 волів[2]. Першими поселенцями, ймовірно, стали родини Касьяненка Якима та Марії, Мовчана Нестера та Устини, Кравченка Іларіона та Олени, Ковтуна Апатія та Олени, Шовкопляса Гната та Марфи, Гоголенка Фатея, Вітер Василя та Мотрі, Морозових Сергія та Векли[1].

Важливих та цікавих подій під час громадянської війни 1918—1920 р. в селі, наразі, не встановлено.

З початком сталінської суцільної колективізації (1929 р.) село, як сільгоспартіль № 2, увійшло до колгоспу «Прогрес» із центром у сусідній Трохимівці[1].

Територія Іванівського району була захоплена загонами гітлерівського вермахту 19 вересня 1941 року[3]. Розпочався період гітлерівської окупації, який в історії Новомиколаївки запам′ятався і примусовим вивозом молоді на роботу до нацистської Німеччини. 7 юнаків та дівчат села стали остарбайтерами: Вітер Григорій 1924 р.н., Ісаєв Микола 1925 р.н., Ниркова Акулина 1924 р.н., Кізілов Микола 1927 р.н., Кравченко Василь 1923 р.н. та Кравченко Олександра 1908 р.н., Причина Микола 1925 р.н. Більша частини остарбайтерыв, до речі, була вивезена до райху навесні 1943 року[1]. В роки війни 36 новомиколаївців боролися на фронтах з ворогом: п′ятеро з них — загинули (Шовкопляс Григорій 1920 р.н. та Шовкопляс Михайло 1905 р.н., Вітер Микола 1921 р.н., Чубаров Олексій 1917 р.н., Лоцман Микита 1907 р.н.). Перша, велика для села, воєнна мобілізація сталася в серпні 1941 р. (12 чол.), а друга — в листопаді 1943 р. (15 чол.), коли більшість мобілізованих ВПВК чоловіків та юнаків («сірих піджаків»), кинули в м′ясорубку під Перекопом та під Лепетихою[1]. В Новомиколаївці було (?) військове поховання померлого від поранень в грудні 1943 р. гв. сержанта 54 гв. СД Кірсанова Павла, подальша доля якого не відома.

Як і для більшості сіл Трохимівської сільради, датою визволення Новомиколаївки є 29 жовтня 1943 р.[3].

Після звільнення в селі (на 01. 01. 1945 р.) налічувалося понад 40 дворів та проживало близько 200 мешканців (81-130), з яких 90 — діти до 17 років, 36 — шкільного віку[1]. В селі був зорганізований ФАП (завідувачка Свентицька Людмила Михайлівна 1914 р.н.). В село прибуло 28 осіб, а вибуло — 36. 99 осіб мали статус рядового колгоспника. Найстаріша мешканка села — Іграєва Параска Іванівна 1868 р.н. — була не грамотною.

СПИСОК МЕШКАНЦІВ НОВОМИКОЛАЇВКИ (14) НА 1946 р.

1. Архів виконкому Трохимівської сільської ради. Погосподарські книги 1944—2015 рр.