Миліца Хребелянович
Миліца Сербська[1], Преподобна Євгенія (серб. Милица Српски, Преподобна Евгенија; бл. 1335 — 11 листопада 1405) — сербська православна свята, дружина сербського князя Лазаря Хребеляновича Миліца Хребелянович, яка після його смерті стала регенткою при його старшому сині Стефані, а згодом прийняла чернецтво.
| Миліца Сербська (Преподобна Євгенія) | |
|---|---|
 Княгиня Миліца, фреска з монастиря Любостиня, 1402—1405 рр. | |
| серб. Милица Српски, Преподобна Евгенија | |
| У миру: | Миліца Хребелянович |
| У чернецтві: | Євгенія (в схимі — Єфросинія) |
| Народилася | 1335 |
| Померла |
11 листопада 1405 монастир Любостиня |
| Поховання | Любостиня |
| Шанується | Сербською православною церквою |
| У лику | преподобної |
| День пам'яті | 19 липня (за юліанським календарем) |
 Медіафайли на Вікісховищі | |
Життєпис
Походить з династії князів Неманичів. Її батько — правнук Вукана князь Вратко, відомий як Юг-Богдан. Точна дата народження невідома, орієнтовно близько 1335 року. З 1353 одружена з Лазарем Хребеляновичем, який після смерті царя Стефана Уроша став князем Рашки.
У князя Лазаря і княгині Миліци було вісім дітей: троє синів (Добривой, помер при народженні, Стефан і Вук) і п'ять дочок (Єлена, Мара, Драгана, Теодора і Олівера). Мара була видана за Вука Бранковича, Єлена — за Джурджа II Балшича, Драгана — за болгарського царя Івана Шишмана, Теодора — за бана Ніколу II Горянського, а наймолодша, Олівера — за турецького султана Баязіда I.
Після загибелі у битві на Косовому полі у 1389 році князя Лазаря, княгиня Миліца здійснювала регентство над Сербією через малолітство її синів. Після повноліття Стефана і сходження його на князівство Миліца прийняла чернецтво в заснованому нею ж монастирі Любостиня. У ньому постриглася в черниці і отримала ім'я Євгенія. У 1398 році княгиня Миліца (в статусі черниці Євгенії) разом з близькою подругою Оленою (у чернецтві — Євфимія), вдовою деспота Углеше Мрнявчевича, вирушила до султана Баязіда з проханням дозволити перенести мощі преподобної Параскеви Сербської з Валахії в Сербію. Завдяки підтримці дружини султана, молодшої дочки Миліци Олівери мощі преподобної Параскеви були перенесені в Белград. Миліца займалася письменництвом. Відомі її твори «Молитва матері» (серб. Молитва матере) і «Вдівству моєму наречений» (серб. Удовству мојему женик). Вважається, що її літературний дар успадкували її дочка Єлена Балшич і син Стефан. Перед смертю княгиня прийняла схиму з ім'ям Єфросинія. Померла 11 листопада 1405 року і була похована в монастирі.
Вшанування пам'яті
Сербська православна церква канонізувала Миліцу Сербську. Пам'ять відбувається 19 липня (1 серпня) і 30 серпня (12 вересня)[2].
Белградським «Альфа-Центром людства, культури та православ'я» заснована премія Княгині Миліци, яка присуджується за внесок у сербську літературу, культуру, розвиток духовності, гуманізм та збереження православних традицій.
У Новому Белграді, районі Белграда, ім'ям Княгині Миліци названо початкову (основну) школу.
Примітки
- Миліца (серб.). Імена чоловічі та жіночі за православним календарем. parafiya.io.ua. Процитовано 18.08.2018.
- Святая Милица, княжна Сербская (Православный календарь). Православие.Ru. Процитовано 18.08.2018. (рос.)
Посилання
- Мила Милосављевић (1.03.2007). Највољенија српска царица. Православље, бр. 959. Архів оригіналу за 16.12.2010. Процитовано 17.08.2018. (серб.)
- Tomislav Simić Kalpački (2.02.2011). Jadi kneginje Milice. www.novosti.rs. Процитовано 17.08.2018. (серб.)
- Nikola Moravčević (28.06.2017). Diplomatija monahinje Jevgenije. www.novosti.rs. Процитовано 17.08.2018. (серб.)