Миодраг Радулович

Миодраг Радулович (чорн. Miodrag Radulović / Миодраг Радуловић, нар. 23 жовтня 1967, Подгориця) — югославський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — чорногорський тренер.

Миодраг Радулович
Особисті дані
Народження 23 жовтня 1967(1967-10-23) (54 роки)
  Тітоград, СФРЮ
Громадянство  Чорногорія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1980-1988 «Будучност»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1988 «Сутьєска» 2 (0)
1989–1991 «Будучност» 17 (1)
1991–1993 «Хайдук» (Кула)  ? (?)
1993–1994 «Земун»  ? (?)
1995–1996 «Пієрікос»  ? (?)
1996–1997 «Дегерфорс»  ? (?)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
2001–2003 «Зета»(асист.)
2003–2004 «Борац» (Баня-Лука)(асист.)
2004 Сербія і Чорногорія (U21)(асист.)
2004 Сербія і Чорногорія (ол.)(асист.)
2005–2006 Сербія і Чорногорія (юн.)
2006–2007 «Боавішта»(асист.)
2007–2010 Чорногорія (юн.)
2010 «Пахтакор»
2010–2011 «Динамо» (Москва)(асист.)
2011–2012 «Будучност»
2012–2013 «Казма»
2013 «Атирау»
2014–2015 «Аль-Джахра»
2015–2019 Ліван
2019 М'янма

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ігрова кар'єра

Народився 23 жовтня 1967 року в місті Тітоград. Вихованець футбольної школи клубу «Будучност» з рідного міста. У дорослому футболі дебютував 1988 року виступами за команду другого дивізіону Югославії «Сутьєска», але з наступного року став виступати у вищому дивізіоні країни за рідну «Будучност»[1].

1991 року уклав контракт з «Хайдуком» (Кула), у складі якого провів наступні два роки своєї кар'єри гравця. Після цього з 1993 року один сезон захищав кольори клубу «Земун».

В результаті югославських воєн вирішив покинути країну і пограв за грецький «Пієрікос» та шведський «Дегерфорс». Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Дегерфорс» у 1997 році.

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру 2001 року, працюючи асистентом Николи Ракоєвича спочатку у «Зеті», де пропрацював з 2001 по 2003 рік, а потім і боснійському «Бораці» (Баня-Лука)[2][3].

Після цього став асистентом Владимира Петровича у молодіжній збірній Сербії та Чорногорії, з якою став віце-чемпіоном Європи 2004 року, а також учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх того ж року[4]. В подальшому Радулович став головним тренером юнацької збірної Сербії та Чорногорії, яку тренував один рік.

2006 року знову став асистентом, працюючи у штабі співвітчизника Желько Петровича в португальській «Боавішті»[5]. Після чого протягом 3 років, починаючи з 2007 року, був головним тренером команди новоствореної юнацької збірної Чорногорії.

Миодраг Радулович під час роботи з «Пахтакором».

У січні 2010 року Радулович очолив «Пахтакор», з яким вийшов у плей-оф Ліги чемпіонів АФК. Втім 3 травня, лише за тиждень до зустрічі 1/8 фіналу турніру з катарською «Аль-Гарафою», він подав у відставку, посилаючись на сімейні причини і те, що його запросили працювати в «європейському клубі з багатою історією і великими амбіціями близького друга»[6]. Цем клубом виявилось «Динамо» (Москва), де Радулович працював по квітень 2011 року в статусі асистента у свого співвітчизника Миодрага Божовича. 21 квітня 2011 року на офіційному сайті клубу оголосили про розірвання контракту з Божовичем за взаємною згодою сторін. У відставку пішов і тренерський штаб[7].

Після невдалої кар'єри в Росії повернувся на батьківщину і у сезоні 2011/12 працював головним тренером рідної «Будучності». Під його керівництвом команда стала чемпіоном Чорногорії.

У червні 2012 року Радулович очолив кувейтську «Казму»[8][9], а влітку 2013 року був запрошений в казахстанський «Атирау»[10]. За підсумками сезону 2013 року клуб посів 8-е місце, після чого Миодраг покинув посаду.

1 березня 2014 року Радулович став головним тренером кувейтської «Аль-Джахри», де працював до 30 квітня 2015 року. А з 1 травня 2015 року він був запрошений на посаду тренера національної збірної Лівану[11], з якою вийшов у фінальну частину Кубка Азії 2019 року. Це був історичний перший вдалий прохід кваліфікаційного раунду для ліванців, оскільки до цього збірна зіграла на континентальній першості лише одного разу — на домашньому турнірі 2000 року, куди напряму потрапила як господар змагань. Крім цього під керівництвом чорногорського фахівця збірна досягла свого найкращого в історії місця в рейтингу ФІФА — 77 позиція. На Кубку Азії 2019 ліванці здобули свої історичні перші очки у фінальних частинах континентальної першості, обігравши з рахунком 4:1 у заключній грі групового етапу збірну Північної Кореї. Однак цих трьох очок виявилося недостатньо аби пробитися до плей-оф. Згодом було оголошено, що ліванці не подовжитимуть контракт із чорногорським фахівцем, який добігав завершення 1 травня 2019 року.

Наприкінці квітня 2019 року Радулович був призначений головним тренером збірної М'янми, однак вже за півроку був звільнений через незадовільні результати.

Досягнення

Тренерські

Особисте життя

Миодраг Радулович одружений і має двох синів. Крім чорногорської мови, володіє сербською, англійською, російською та грецькою мовою. Він також є одним з викладачів школи тренерів УЄФА та Футбольного союзу Чорногорії.

Примітки

  1. Stats from Yugoslav Leagues at B92
  2. Pozajmica od komšija. blic.rs.
  3. Miodrag Radulović: Regionalna liga donosi kvalitet. glassrpske.com.
  4. FSSCG: Nagrade za mlade. b92.net.
  5. Zeljko Petrovic assume Boavista. publico.pt.
  6. Coerts, Stefan (3 May 2010). Miodrag Radulovic Resigns As Pakhtakor Boss. Goal.com. Процитовано 8 May 2011.
  7. М.Божович уволен с поста главного тренера "Динамо" :: Футбол :: РБК Спорт
  8. Miodrag Radulovic signed for Kazma. Al Rai (араб.). Процитовано 21 червня 2012.
  9. Miodrag Radulovic signed for Kazma (араб.). Al Anba. Процитовано 21 червня 2012.
  10. «Атырау» принял Миодраг Радулович - Футбол - Sports.kz. Архів оригіналу за 29 квітня 2016. Процитовано 29 квітня 2016.
  11. Radulovic to lead Lebanon's qualification charge | AFC

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.