Мисливський будинок Юсупова

У 1908 році Юсуповими в Коккозах (Богатирській волості) було придбано маєток, у якому, за бажанням Зінаїди Миколаївни Юсупової, було вирішено побудувати «будинок у місцевому стилі». Будівництво було доручено головному архітектору Ялти Миколі Петровичу Краснову, який у цей час вже був зайнятий спорудженням Кореїзького (для великого князя Петра Миколайовича) і Лівадійського палаців[2]. Новому маєтку господарі, які з XV століття служили російським царям і прославилися військовою доблестю, дали назву Аскерін (у перекладі — приналежна воїну)[3][4].

Фелікс Юсупов із дружиною

Будівля була білою (в дусі татарських гірських будинків), дах покритий блискучою черепицею, кольору морської хвилі, у стрілчастих вікнах — ажурні палітурки. На лівій від головного входу стіні був облаштований пристінний фонтан Блакитних очей, у вигляді неглибокої стрілчастої ніші, облицьований зеленими плитками, із зображенням у центрі стилізованого блакитного ока, з якого витікала цівка води, відсилаючи до назви села: Коккоз у перекладі з татарської — блакитні очі. У великій вітальні була копія бахчисарайського фонтану, в парку — ще один фонтан, створений за мотивами місцевих легенд. Також до комплексу палацу входили: міст через Коккозку, за ним — мечеть — подарунок князя місцевому населенню. Палац відвідували Микола II та король Португалії Мануел II.

В еміграції Фелікс Юсупов залишив спогади про палац:

Палац був білий, із дахом із старовинної черепиці, покритої глазур'ю, якій патина часу надала різні відтінки зеленого кольору. Його оточував виноградник, маленький струмок біг біля стін — із балкону можна було ловити форель. Усередині меблі, фарбовані яскравими червоними, синіми і зеленими кольорами, були скопійовані зі старовинної татарської. Східні тканини покривали дивани і стіни. Велика їдальня вдень ​​освітлювалася перськими вітражами на стелі. Увечері, освітлені зсередини, вони пропускали в кімнату світло, яке гармонійно змішувалося зі світлом свічок на столі. Одна зі стін була прикрашена мармуровим фонтаном, де вода текла крапля за краплею з ніжним жалібним звуком по безлічі маленьких раковин, з однієї в іншу. Цей фонтан був точним відтворенням того, що містився в палаці хана… Блакитні очі були всюди: у вітражах, над фонтаном, у Кипарисовому парку і в східній орнаментиці столових приладів…

За радянської влади в палаці розташовувалися школа II ступеня, сільрада, хата-читальня та клуб, влітку турбаза[5] (згодом називалася Орлиний заліт), під час окупації Криму в 1941—1944 роках — чи то казино, чи то бордель, сам маєток сильно постраждав.