Лівадійський палац

Царський період історії палацу почався в 1860-му році, коли маєток після смерті Л. Потоцького перейшов у власність до російської імператриці Марії Олександрівни — дружини Олександра II. У 1862—1866 роках будівлю Потоцького було значно збільшено та перебудовано в так званий Великий Палац, а також збудовано Малий Палац у східному стилі (мав подібність до Ханського палацу в Бахчисараї), 2 церкви (в тому числі церква у візантійському стилі) та службові будівлі (загалом 60 будівель). Роботи велися під керівництвом придворного архітектора Іполита Монігетті. Мозаїчний живопис вівтаря і розпис стін були виконані італійцем Сальвіатті і російськими художниками Поповим і Бейдеманом. Навпроти церкви розташована колонада з сірого мармуру, на якій півколами вигравіювані 14 написів арабською мовою. У них оспівується «його величність шах, султан, переможець, що здійснив подорожі в ці місця щасливо… по поверненню з міста Ращука…» Судячи зі змісту напису, колону було доправлено в Лівадію з Османської імперії на знак перемоги російської армії над турецькою у війні 1877—1878 років. У написі йдеться про турецького імператора Султана-Мухамеда II. Трохи вище і правіше колони — витончений мармуровий фонтан в арабському стилі. З бронзової голівки ягняти витікає цівка води. На мармуровій плиті фонтану у верхній частині арабськими буквами висічене слово «Лівадія».

Подальша розбудова палацового комплексу пов'язана з науковим прогресом людства: у 1863 збудовано водогін та резервуар для води на 700 тис. відер (8400 літрів). У 1869 було розширено площу фруктових садів, створено оранжерею, парники та молочну ферму. У 1870-х розпочала роботу метеостанція. На початку 1890-х проведено телефон.

У березні 1882 згорів зимовий царський театр[4].

У 1910-х пущено електростанцію, завод із виробництва льоду. Побудовано зимовий театр, гараж, та велику кількість приміщень (загалом на 1914 кількість житлових будівель сягнула — 100, а службових — 400).

У 1904 після обстеження Великий Палац було вирішено знести і на його фундаменті збудувати новий, роботи розпочалися у квітні 1910 за проектом Миколи Краснова і тривали до вересня 1911.

З 1861-го і до 1917-го року Лівадійський палацовий комплекс є літньою резиденцією російських царів Романових: Олександра II, Олександра III та Миколи II.

У 1917 тут короткий час розміщувалося міністерство землеробства поваленого Тимчасового уряду. У 1920-му фруктові сади було передано радгоспу Лівадія.

З 1924-го комплекс було переведено в курортний фонд і в наступному році було організовано санаторій на 380 осіб. Вивіску «Лівадія — маєток його імператорської величності» замінили на «Селянський курорт „Лівадія“».

16 липня 1922 тут було відкрито музей «побуту останньої династії Романових», музей проіснував до 1927-го року, коли був ліквідований на підставі розпорядження Кримнаркомосвіти. З липня 1974 у Лівадійському палаці проводяться екскурсії.

Центральна зала палацу.

Збереглося приміщення припалацової електростанції, що побудована в історичному стилі. Аби не дати загинути цікавому приміщенню, його відреставровано. Проте електрика подається до палацу з іншої мережі.

Реставроване приміщення колишньої електростанції віддано під органну залу міста Ялти, де відбуваються концерти. У палаці відбувалися знакові міжнародні зустрічі, зокрема саміти «Україна-ЄС».

Під час російської окупації і анексії Криму, путінський режим 18 жовтня 2017 встановив на території палацу скульптурний пам'ятник російському царю Олександру III. Автор 4-метрової фігури з бронзи — «народний художник» Росії Андрій Ковальчук. Фігура царя, що сидить, є копією пам'ятника йому у Санкт-Петербурзі, але без коня. Пам'ятник урочистою промовою відкрив Путін. Пролунав гімн РФ, урочистим маршем пройшли військові[5]. При цьому не обійшлось без притаманних путінській пропаганді історичних фальсифікацій[6]:

• на постаменті викарбувано фразу, яку приписують Олександру III: «У Росії є тільки два союзники — її армія і флот», але дійсне авторство її так ніколи не було доведено.

На постаменті також викарбувані імена діячів культури, які начебто з'явилися завдяки царюванню Олександра ІІІ (1881—1894):

• Письменник Федір Достоєвський (1821—1881, помер до коронування Олександра III).
• Вчений Дмитро Менделєєв (1834—1907, основні наукові звершення також створив раніше Олександра III).
• Купець Павло Третьяков начебто заснував художній музей «Третьяковська галерея». Насправді художній музей був створений у 1856 році, а історичний музей у 1872 — ще за царювання Олександра II, батька Олександра III[7].

• 20 жовтня (1 листопада) 1894 у Лівадійському палаці у віці 49 років помер Олександр III (Алєксандр III). Панахида по ньому відбулася в палацовій церкві.
• 21 жовтня 1894 була миропомазана (прийняла православ'я) німецька герцогиня Аліса Гессен-Дармштадтська і прийняла ім'я Олександра Федорівна (через три тижні дружина Миколи ІІ).
• 4 лютого-11 лютого 1945 відбулася Ялтинська конференція — саміт глав держав Антигітлерівської коаліції: СРСР — Йосип Сталін, Велика Британія — Вінстон Черчилль, США — Франклін Делано Рузвельт.
• 10 вересня-11 вересня 1999 Міжнародна конференція «Балто-Чорноморське співробітництво: до інтегрованої Європи XXI століття без розподільних ліній»

Із 2004-го року в Лівадійському палаці щорічно в період із червня до вересня відбувалися кількаденні саміти Ялтинської міжнародної стратегії (YES). У 2013-му відбулася десята конференція.

Лавка в Італійському дворику

Двоповерхова будівля, головна в комплексі, побудована в стилі італійського Відродження. Білим палац називають, оскільки він збудований з білого інкерманського каменю, що видобувається біля міста Інкерман. Білосніжні фасади прикрашені художнім різьбленням.

Головний вхід розміщений у північному фасаді, прикрашений мармуровою аркадою. Перед входом велика площа, на якій мальовничий фонтан. Із заходу площа обмежена опорними стінами, що увінчані великими теракотовими вазами з декоративними рослинами. Різьблення на дверях і мармурових диванах біля входу виконані за мотивами творів Рафаеля. Підлокітники диванів виконані у вигляді грифонів. Мармурові леви біля головного входу подібні до сфінксів. Із південно-східного боку на сходах стоїть скульптура химери.

Італійський дворик створено в стилі італійського Ренесансу. У центрі — мармуровий фонтан, від якого променями відходять 8 доріжок. З усіх чотирьох боків він оточений аркадою напівциркульних арок, що спираються з внутрішнього боку на колони, а з зовнішнього вростають у стіни Великого Палацу. Уздовж стін розміщенні мармурові лавки з підлокітниками у формі грифонів. Вхід до Італійського дворику прикрашають ковані ажурні ворота італійських майстрів (Верона, 1750 р.)

Храм Воздвиження Чесного Хреста.

Усередині храму

Церква примикає до Великого Палацу з південно-західного боку. Була перебудована (під керівництвом Монігетті) з костелу сім'ї Потоцьких у 1864. Через перебудову вівтар розміщено з південного боку, а не на схід, як узвичаєно в православ'ї. Церкву створено у візантійському стилі, взірцем послугувала Церква Святого Луки (X ст.) в Лівадії (Беотія, Греція).

Храм, як і більшість християнських церков, має форму хреста. Над церквою — невеликий купол, увінчаний хрестом. Східна стіна прорізана арочними вікнами, подвійними і потрійними. В оформленні церкви використано орнамент у стилі Закавказзя.

Головна ікона храму — мозаїка «Воздвиження Чесного Хреста», якою 1888 році замінили пошкоджену однойменну ікону. Напроти церкви стоїть невелика башта-дзвіниця.