Митне регулювання
М́итне регулювáння — регулювання питань, пов'язаних із виконанням митних формальностей, зокрема, встановленням митних платежів, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю України тощо. Відповідно до статті 13. Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» «Принципи митного регулювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності» Україна самостійно здійснює митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території. Митну політику України визначає Верховна Рада України.
Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється згідно із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", законами України про митне регулювання, Митним тарифом України та міжнародними договорами України.
Територія України становить єдиний митний простір, на якому діють митні правила України.
Митний тариф України визначається згідно з відповідним законом України та міжнародними договорами України. Митний тариф України встановлює на єдиній митній території України оподаткування митом предметів, що ввозяться на територію України або вивозяться з неї, або переміщуються транзитом її територією.
Митний контроль та митне оподаткування на території спеціальних економічних зон регулюються спеціальними законами України та міжнародними договорами, які встановлюють спеціальний правовий режим цих зон у кожному окремому випадку. До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (іноземних суб'єктів господарської діяльності), які провадять демпінг, а також тих держав, які застосовують щодо України дискримінаційні дії, можуть вживатися митні заходи, передбачені статтями 29, 31 та 37 цього Закону.
Митні правила України, які повинні включати порядок декларування товарів, сплати мит та митних зборів, надання митних пільг та інші умови проходження митного контролю, встановлюються законами України про митне регулювання. Єдиний митний тариф України та митні правила України мають бути офіційно опубліковані у загальнодоступних засобах масової інформації не пізніш як за 45 днів до дати введення їх у дію. В разі, якщо зазначені документи не будуть офіційно опубліковані, вони чинності не набирають. Якщо зазначені документи будуть опубліковані пізніше як за 45 днів до введення їх у дію, датою набрання чинності буде вважатися 46-й день з моменту офіційної публікації. Офіційною публікацією вважається публікація в періодичному офіційному виданні Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України. Датою офіційної публікації вважається дата фактичного виходу в світ відповідного номера цього видання. (дію частини сьомої статті 13 зупинено згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 11.01.93 р. N 4-93) Україна як держава несе відповідальність за дії своїх митних органів згідно із статтею 34 цього Закону.
Основні напрями реформування митного регулювання в Україні (згідно з документами, підписаними Україною та міжнародними фінансовими організаціями):
адаптація Митного кодексу України відповідно до вимог СОТ і права ЄС;
реорганізація ДФСУ у чотири функціональні одиниці й надання контролюючих функцій заступнику Голови;
консультації з Всесвітньою митною організацією або іншим відповідним інститутом для розширення бази даних цін імпорту та створення бази даних цін імпорту, що охоплює 60% імпорту;
поступове припинення застосування індикативних цін;
створення спеціалізованих підрозділів для перевірки тарифної класифікації та оцінки після сплати мита;
скасування експортного мита на живу худобу і шкіряну сировину і відмова від застосування будь-яких нових обмежень експорту;
скасування звільнення від сплати імпортного мита за винятком пільг, що безпосередньо стосуються Чорнобильських програм, гуманітарної допомоги, двосторонніх і багатосторонніх технічних програм допомоги; кількість спеціальних іноземних інвестиційних проектів, на які можуть поширюватись подібні пільги, не повинна перевищувати п'яти;
скорочення середньої величини імпортного тарифу до величини, що не перевищує 10% і відмова від надання будь-яких нових пільг зі сплати імпортного мита;
скорочення максимальної тарифної ставки до 20% із декількома виключеннями, які мають охоплювати менш 0,5% загального обсягу імпорту тощо.[1]
Митне регулювання — це вплив держави в особі державних органів (насамперед — митних) на інших суб'єктів митних відносин з метою підпорядкування їхніх дій загальнодержавним економічним інтересам. Митне регулювання має дуалістичну природу. Предмет митного регулювання — це відносини, що виникають у зв'язку з управлінням митною системою. Предмет митного впливу — комплекс відносин, що виникають у зв'язку з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон[2].
Література
- Митне регулювання : Навч. посіб. для студ. спец. 7.050206 "Менедж. зовнішньоекон. діяльн." всіх форм навчання / В. М. Голомовзий, Л. А. Панкова, О. Ю. Григор'єв, А. О. Босак, Н. Л. Калиновська; Нац. ун-т "Львів. політехніка". - Л., 2004. - 240 c. - Бібліогр.: с. 199-201.
Примітки
- Див. докладніше: МВФ і реформи податкової та митної політики Украни (рос.мовою)
- https://web.archive.org/web/20160105122809/http://dndims.com/upload/files/Monografia_mytne_reguluvannya.pdf. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Пропущений або порожній
|title=
(довідка)
Посилання
- Заходи тарифного регулювання ЗЕД // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — А — Л. — 472 с. — ISBN 978-617-7094-09-7.
- Регулювання митне // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — М — Я. — С. 323. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.