Адаптація законодавства

Адапта́ція законодавства (від лат. adapto — «пристосування», «прилаштування») — процес приведення нормативно-правових актів певної держави у відповідність до вибраного стандарту.

Адаптація законодавства може бути як внутрішньою (адаптація законів до кодексу), так і зовнішньою: адаптація законодавства (держави-реципієнта) до міжнародних угод (донорської правової системи).

Адаптація законодавства є частковим випадком правової інтеграції і виявом діалогу правових культур.

Форми адаптації законодавства

Згідно досліджень С. В. Грищака, можна виділити такі форми адаптації законодавства:

  1. апроксимація (лат. approximare — «наближення»)

    процес прийняття, внесення змін чи скасування правових норм з метою наближення положень національного законодавства до положень актів законодавства іншої держави, групи держав або міжнародної спільноти загалом.

  2. імплементація (лат. impleo — «наповнення», «виконання»)

    правотворча діяльність держави з метою реалізації прийнятих відповідно до міжнародного права зобов'язань.

  3. транспозиція (лат. trānspositiō — «перекладання»)

    процес прийняття, внесення змін чи скасування правових норм з метою досягнення ідентичності з відповідними донорськими актами. Транспозиція може означати копіювання тексту законодавчого документа дослівно в національне законодавство або пряме посилання на міжнародний акт у національному законодавстві.

  4. координація (лат. coordinatio — взаємне впорядкування)

    процес узгодження тієї частини національного законодавства та практики його застосування, по якій наближення або транспозиція є неможливими або непотрібними.

Іншими видами правової інтеграції Грищак називає уніфікацію та гармонізацію[1].

Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу

Як сказано в Загальнодержавній програмі адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу[2], адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу — це процес приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність з acquis communautaire.

Метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом до держав, які мають намір вступити до нього.

Послідовність здійснення адаптації

У відповідності до положень Загальнодержавної програми процес адаптації законодавства складається з декількох етапів у такій послідовності:

  1. визначення актів acquis communautaire, що регулюють правовідносини у відповідній сфері;
  2. переклад визначених актів європейського законодавства українською мовою;
  3. здійснення комплексного порівняльного аналізу;
  4. розроблення рекомендацій стосовно гармонізації законодавства України з acquis communautaire;
  5. проведення політичного, економічного та соціального аналізу наслідків реалізації рекомендацій; визначення переліку законопроектних робіт;
  6. підготовка проектів законів та інших нормативно-правових актів, включених до переліку законопроектних робіт, та їх прийняття;
  7. моніторинг виконання.

Інституційний механізм

Інституційна відповідальність за сферу адаптації законодавства розділена між Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України та Міністерством юстиції України. Перевірка проектів законодавчих актів на відповідність acquis communautaire проводиться як на парламентському, так і на урядовому рівнях.

Ξ Верховна Рада України
Ξ Кабінет Міністрів України
Ξ Міністерство юстиції України
Ξ Координаційна рада з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу[3][4].

Див. також

Примітки

Література

  • Задорожній О. В. Адаптація // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760 с. ISBN 966-316-039-X
  • Адаптація законодавства // Велика українська юридична енциклопедія : у 20 т. / О. В. Петришин (відп. ред.) та ін.. — 2017. — Т. 3 : Загальна теорія права. — С. 8. — ISBN 978-966-937-233-8.
  • Грищак С. В. «Теоретичні основи адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.» Форум права 4 (2012): 273—277.
  • Яковюк І. «Адаптація і гармонізація законодавства в умовах інтеграції: проблема співвідношення.» Вісник академії правових наук України 4 (2012): 29-42.
  • Яковюк І. В. «Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу: проблеми теорії і практики.» (2012).
  • Телічко О. А. «Процес адаптації трудового законодавства України в сфері охорони праці до європейських стандартів.» Юридична наука і практика 1 (2011): 24-30.
  • Середа Т. М. «Проблеми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.» Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ 1 (3) (2012): 50-56.
  • Рудой Катерина Миколаївна, and Е. Н. Рудой. «Адаптація адміністративного законодавства України у сфері охорони особистих прав громадян до норм Європейського Союзу.» (2004).
  • Муравйов Віктор, and Наталія Мушак. «Гармонізація законодавства України з правом Європейського Союзу в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.» Віче 8 (2013): 12-18.
  • Петров Роман. «Сближение законодательства как элемент секторального сотрудничества между Европейским Союзом и Швейцарией: уроки для Украины.» (2011).
  • Haverland, Markus. «National adaptation to European integration: The importance of institutional veto points.» Journal of public policy 20.1 (2000): 83-103.
  • Knill, Christoph, and Andrea Lenschow. «Coping with Europe: the impact of British and German administrations on the implementation of EU environmental policy.» Journal of European Public Policy 5.4 (1998): 595—614.
  • Mbaye, Heather AD. «Why national states comply with supranational law: Explaining implementation infringements in the European Union, 1972—1993.» European Union Politics 2.3 (2001): 259—281.
  • Duina, Francesco. «Explaining legal implementation in the European Union.» International Journal of the Sociology of law 25.2 (1997): 155—179.
  • Falkner, Gerda, et al. Complying with Europe: EU harmonisation and soft law in the member states. Cambridge University Press, 2005.
  • Windhoff-Héritier, Adrienne, Dieter Kerwer, and Christoph Knill. Differential Europe: the European Union impact on national policymaking. Rowman & Littlefield, 2001.
  • Lux, Michael. Guide to community customs legislation. Bruylant, 2002.
  • Mader, Luzius. «Evaluating the effects: A contribution to the quality of legislation.» Statute Law Review 22.2 (2001): 119—131.

Посилання

Нормативні акти

Публікації

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.