Михайленко Олександр Романович

Олекса́ндр Рома́нович Михайленко — заслужений юрист України, відмінник освіти, почесний працівник прокуратури, доктор юридичних наук, професор.

Михайленко Олександр Романович
Народився 25 травня 1935(1935-05-25) (86 років)
Кінна-Видумка
Громадянство  СРСР Україна
Діяльність науковець
Галузь юриспруденція
Alma mater Саратовський юридичний інститут
Науковий ступінь доктор юридичних наук
Заклад КНУ імені Тараса Шевченка
Нагороди
Заслужений юрист України
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль Медаль «За працю і звитягу»

З життєпису

Народився 1935 року в селі Піски (Іванківський район). Від 1951 року працював у Київському річковому порту, згодом — в шахті ім. Лутугіна, пройшов строкову службу в РА. 1962 року закінчив Саратовський юридичний інститут ім. Д. І. Курського. Працював під керівництвом Альтера Ципкіна і Василя Чеканова. Протягом 1962—1968 років працював слідчим, старшим слідчим прокуратури міста Керч. З 1968 по 1971 рік навчався в аспірантурі Саратовського юридичного інституту. 1971 року захистив кандидатську дисертацію «Питання теорії та практики порушення кримінальної справи в радянському кримінальному процесі», в тому ж інституті працював викладачем, старшим викладачем і доцентом кафедри радянського кримінального процесу. 1977-го здобув звання доцента, 1979 року прийнятий доцентом кафедри кримінального права і процесу Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

1987 року закінчив факультет підвищення кваліфікації при Московському державному університеті ім. М. В. Ломоносова. 1990-го захистив дисертацію доктора юридичних наук «Проблеми забезпечення законності на попередньому слідстві в радянському кримінальному процесі. Теорія та практика». 1992 року здобув вчене звання професора, від 1998 року — професор, завідувач кафедри процесуального права Інституту адвокатури. З 2006 року — завідувач кафедри теорії прокурорської діяльності та кримінального процесу.

Від 2009 року очолює кафедру приватноправових дисциплін (Університет сучасних знань) та продовжує працювати професором кафедри правосуддя, Київський національноий університет.

У співавторстві довів, що прокуратура в Україні існувала у козаків вже в допетровський період.

Під його керівництвом захищено 9 кандидатських дисертацій.

Є автором 352 наукових та навчально-методичних праць, співавтор «Юридичної енциклопедії» (1998—2004) та науково-практичного коментаря Кримінально-процесуального кодексу України.

Нагороджений медалями «У пам'ять 1500-річчя Києва» (1982), «Ветеран праці» (1987), «За працю і звитягу» (2008); подякам РМ СРСР (1971), Міністерства освіти СРСР (1984), Почесними грамотами Міністерства освіти УРСР (1985) та України (1995), Національної академії Служби безпеки України (2006); знаками «Відмінник освіти України» (2002), «Почесний працівник прокуратури України» (2004), «Подяка за сумлінну службу в органах прокуратури», подякою Голови СБУ (2005); ювілейною відзнакою юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (2005); преміями та дипломами.

Капітан запасу юридичного складу (із забезпечення авіаційних частин).

Серед робіт:

  • «Порушення кримінальної справи в радянському кримінальному процесі», 1975
  • «Провадження кримінальних справ в суді», 1992
  • «Основи правознавства», 1997
  • «Розслідування злочинів: законність та забезпечення прав громадян», 1999
  • «Строки та інші часові параметри в кримінальному процесі України», 2000
  • «Складання процесуальних документів у кримінальних справах», 2000
  • «Прокуратура Франції, ФРН, Великої Британії, США», 2001
  • «Прокуратура України», 2005
  • «Принципи організації та діяльності органів прокуратури України», 2005, у співавторстві
  • «Забуте ім'я студента юридичного факультету Київського Імператорського університету Святого Володимира», 2009
  • «До сутності плебсології та запобігань заворушенням», 2010.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.