Мичка Золтан Федорович

Мичка Золтан Федорович (також Мічка;[1] 24 серпня 1949 20 березня 2017 Мукачеве, Закарпатська область) — український живописець. Народний художник України (2006).

Мичка Золтан Федорович
Народився 24 серпня 1949(1949-08-24)
Мукачеве, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР
Помер 20 березня 2017(2017-03-20) (67 років)
Мукачеве, Закарпатська область, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність художник
Членство Національна спілка художників України і Спілка художників СРСР
Нагороди

Біографія

Золтан Мичка — корінний мукачівець, щонайменше чотири покоління його предків жили в Мукачевому.[2]

У 1972 році закінчив відділення художників-оформлювачів Одеського обласного будинку народної творчості.

Член Спілки художників України з 1984 року (Закарпатська організація, Мукачеве[3]). Учасник художніх виставок: обласних та всеукраїнських — з 1973 року, закордонних — з 1987 року. Учасник міжнародних пленерів та симпозіумів.[1]

У 1990-их роках Золтан Мичка разом з Іваном Бровді запропонував передати мукачівський Будинок побуту, який мав відійти у приватні руки, під міську картинну галерею. Наприкінці своєї каденції міський голова Василь Ільтьо прийняв цю пропозицію і таким чином у центрі міста було створено Мукачівську картинну галерею з виставковою площею 200 м2. У галереї регулярно проходять культурни заходи, зустрічі, презентації, майстер-класи тощо,[2] проходить 15-18 виставок на рік.[4]

Депутат Мукачівської міської ради VI скликання (2010).[2]

Бібліофіл. Володів мовами східної, центральної та південної Європи.[5][неавторитетне джерело]

Помер від важкої хвороби 20 березня 2017 року. Прощання з видатним митцем відбулося 21 березня в м. Мукачево.[2]

Творчість

Основні твори: «Тіні забутих предків» (1979), «Церковна пісня» (1995), «Сон» (1998), «Балканський сон» (1999), «Спогади» (2000).[6]

Персональні виставки творів:

Твори Золтана Мички закуплені Дирекцією виставок Національної Спілки художників України, Міністерством культури та мистецтв України, зберігаються в Національному художньому музеї України, в музеях Одеси, Харкова, Полтави, Ужгорода, в картинних галереях Вінниці, Луцька, Сімферополя та російських міст Дмитрова, Іванова, Грозного, Владимира.[1]

Визнання

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.