Множинне громадянство

Множинне громадянство — статус громадянства, при якому особа послідовно визнається громадянином (громадянкою) двох чи більше країн за законами цих країн. У деяких країнах розрізняють громадянство особи, яке більше стосується участі у внутрішньому політичному житті країни та національність, яка стосується міжнародного статусу особи. В давніші часи був у вжитку термін підданство. Хоча множинне громадянство дає певні преференції його набувачам, при множинному громадянстві можливі колізії законодавства, наприклад, у виконанні військового та інших обов'язків згідно з законодавством окремих країн.

Країни у яких дозволене подвійне громадянство (зеленим), країни в яких воно заборонене (червоним).

Терміни

Подвійне громадянство (біпатризм) — громадянство двох країн, визнане обома цими країнами. Множинне громадянство (мультипатризм) — громадянство більш ніж двох країн, визнане всіма цими країнами. Біпатрид – особа, що є громадянином одночасно двох держав.

Трактування

У розмовній мові зустрічається звичаєве трактування терміну «подвійне громадянство», яке вживається, щоб описати «формальний» біпатризм людини з двома паспортами. Але слід розрізняти формальний біпатризм від «справжнього», юридичного подвійного громадянства, коли обидві держави визнають інші громадянства однієї особи. Тобто людина, що має два громадянства, не може називатися такою, що має подвійне громадянство, якщо кожна держава визнає її лише своїм громадянином.

Причини

Подвійне громадянство – результат колізії законів про громадянство різних держав. Воно може виникнути, наприклад, при народженні дітей від батьків, що мають різне громадянство, при натуралізації та ін.

В Україні

Законодавство України містить норми, що регулюють правовідносини подвійного (множинного) громадянства.

Статтею 2 Закону України "Про громадянство України" передбачено: "Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України".

Разом з тим, добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, згідно ч.1 ст. 19 цього Закону, є підставою для припинення громадянства України. Проте не слід це розцінювати як заборону подвійного громадянства, оскільки втрата громадянства України відбувається не автоматично з набуттям громадянства іншої держави, а виключно з дня видачі Указу Президента України про припинення громадянства щодо певної особи.

Таким чином, твердження про заборону подвійного громадянства в Україні є помилковим.

Сучасне міжнародне право не містить єдиної загальновизнаної регламентації питань щодо подвійного громадянства. А тому можна виділити дві категорії таких договорів: про ліквідацію наслідків подвійного громадянства (при наданні дипломатичного захисту, виникненні питання про обов'язкову військову службу осіб з подвійним громадянством) і про ліквідацію та запобігання самого подвійного громадянства.

Примітки

    Література

    Посилання

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.