Мова тіла

Мо́ва ті́ла — невербальна (несловесна) комунікація, обмін інформацією завдяки жестам, позам, рухам, та виразам обличчя (кінесика), просторовим зонам (проксеміка), паралінгвістичним особливостям (проксодика) тощо. Альберт Мейєрабіан встановив, що передавання інформації вербально (словами) це лише 7% від загальної кількості переданої інформації. Через звукові засоби (інтонація, тон)  передається 38%, а невербальні засоби — 55%. У бесіді словесне спілкування займає менше 35%, а понад 65% інформації передається за допомогою невербальних засобів спілкування[1].

«Ревність і флірт». Гіннес Кінг. 1874.

Кінесика

Кінесика включає рухи, що відображуються з допомогою оптичної системи суб'єкта, тобто зору, і виконують експресивно-регулятивну функцію у спілкуванні. Найбільш вивчені еслементами кінесики: міміка, жести, погляди, пози.

Жести

Перехрещення рук чи ніг під час розмови є прямою ознакою не відвертої (прихованої) поведінки співрозмовника.

Примітки
  1. Вашека Т.В., Гічан І.С. Психологія спілкування: Навч.-метод. комплекс. — К.: Книжкове вид-во НАУ, 2006. — 184 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.