Моветон
Мовето́н (від фр. mauvais ton — поганий тон) — поведінка, манери та вчинки, не прийнятні в пристойній спільноті; невихованість щодо певних критеріїв.
Історичне значення
Моветоном також називали невиховану людину. «Суддя Ляпкін-Тяпкін в найсильнішому ступені моветон…» (Гоголь М. В., «Ревізор»). Прикладом моветону XIX — початку ХХ століття були паркани на дачах і заміських будинках (віллах, маєтках і палацах) у російської знаті.
Антагоністом моветону виступає комільфо — людина, яка відповідає правилам світської пристойності. Крім того, цим же словом називають взагалі все, що відповідає правилам хорошого тону.[1] «Він людина, що стоїть на висоті сучасної освіти, і виконає свою роль з усім необхідним у подібних випадках комільфо» (Тургенєв І. С.).
Сучасне вживання
У сучасному суспільстві при спілкуванні моветоном називається також вживання слів, ідіоматичних виразів і цитат, які надмірно спрощують описуваний об'єкт, що спотворюють основні характеристики цього об'єкта. Дані спотворення часто балансують на межі почуття і при бажанні можуть зійти за власну думку. Таким чином, недалекий суб'єктивізм, заснований на недостатньому знанні предмета або явища, - це окремий випадок моветону.
Джерела
- Моветон// Словник іншомовних слів
Посилання
- Панібратство // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1284. — 1000 екз.