Модрина японська

Це дерево заввишки до 35 м. Довгі, товсті, майже горизонтальні гілки утворюють своєрідну, широко-пірамідальную крону. Молоді пагони червонуваті з сизим нальотом. Кора гілок сіра. Хвоя довга, завдовжки 5 см, синьо-зелена. Хвоя забарвлюється восени в яскраво-жовті тони значно пізніше за інші види, створюючи протягом місяця яскраві плями в посадках.

Шишки в молодості — жовтувато-зелені, кулясті (2–3 см), зберігаються на гілках до 3 років.

Дерево швидкоросле — за рік приріст складає прибл. 25 см заввишки і 10–15 см завширшки. Модрина японська зазвичай не страждає від морозу, але світлолюбна. Також невибаглива до ґрунту і вологості, рідко уражується шкідниками і захворюваннями.

Батьківщиною модрини японської є Японія, де вона має назву карамацу (яп. 唐松). Широко поширена у Східній Азії. У Японії традиційно культивується як мініатюрна хвойна порода; в Європі зустрічається в групових посадках.

Деревині цього дерева, як і решті порід модрин, притаманна міцність та стійкість до гниття, вона легко піддається обробці, що визначило її широке застосування у будівництві і меблевій промисловості.

Модрина японська добре розвивається в умовах міста. У декоративному відношенні цей вид перевершує всі інші як своєю незвичайною кроною, так і довгою хвоєю оригінального забарвлення, формою шишок. Добре поєднується з ялинами, соснами, яловцями, липами, дубами, ясенами, рододендронами і іншими декоративними чагарниками. Швидкість росту, невибагливість до ґрунтових умов і морозостійкість дозволяють широко використовувати цей вид в зеленому будівництві в групових і поодиноких посадках і пейзажних композиціях.

• 
  Гілки модрини японської
• 
  Кора стовбура
• 
  Гілка на тлі стовбура
• 
  Суха шишка

• Модрина японська на dalas.com.ua^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Модрина японська (кемпферта) на green-life.ru (рос.)
• The Gymnosperm Database (англ.)