Молодіжні субкультури Японії

Молодіжні субкультури Японії — низка субкультур серед японської молоді, що виділяються власною філософією, стилем одягу та музичними вподобаннями. З цими субкультурами також часто пов'язують термін «Японська вулична мода», іноді ці терміни заміщають один одного. Більшість субкультур з'явилося як протест проти традиційних японських ідеалів краси і соціальних підвалин.

Крамниця для лолит «Gothic Lolita Store» в районі Харадзюку, Токіо

Сучасні молодіжні субкультури

Центрами японського молодіжного життя є райони Харадзюку, де з'явилися стилі Лоліта і Фрутс[1], Сібуя — батьківщина гяру і Акіхабара — мекки сучасної аніме-культури[2]. У цей час виділяють[3] кілька основних напрямів.

Visual kei

Visual kei (яп. ヴィジュアル 系) — жанр японської музики, що виник на базі японського року[4][5] в результаті змішування його з глем-роком, металом і панк- роком у 1980-х роках[6][7][8][9]. «Visual kei» буквально означає «візуальний стиль». Так називається напрям в японській рок-музиці, що виділяється використанням макіяжу, складних зачісок, яскравих костюмів і часто андрогінної естетики[10][11].

Гяру

Гяру (яп. ギャル) — Японська транскрипція gal зі спотвореного англійського «дівчина» (англ. Girl[12]). Термін може означати як популярну серед дівчат японську субкультуру, так і сам спосіб життя. Назва походить[13] від рекламного слогана 1970-х років марки джинсів «GALS» («Я не можу жити без чоловіків»), який став девізом молодих дівчат. Пік субкультури припав на 1990-ті роки. У даний момент під гяру розуміється ряд молодіжних субкультур, переважно дівчат. Вони виділяються легковажним і позитивним мисленням, любов'ю до яскравого модного одягу, а також особливим уявленням про ідеали краси. До субкультури гяру також можуть належати чоловіки[14], так звані «гяруо». Від самої своєї появи гяру стали одним із найважливіших елементів японської вуличної моди. Стилі Когяру, Гангур та інші є напрямками в моді гяру, а не навпаки; також вони не є окремими субкультурами.

Kuroi Niji

Kuroi Niji (яп. 黒い虹, Kuroi Niji, англ. Black Rainbow) is a Streetfashion founded by Bou Osaki nearly 2012. The Style is usually a mix of rainbow & black and also a mix of cute & creepy. (Kuroi Niji Facebook)

Харадзюку

Район Харадзюку (яп. 原宿) відомий як культове місце японської вуличної моди[3][15]. Перш за все цей район відомий завдяки молодіжній субкультурі англ. Harajuku Girls («дівчата Харадзюку»)[1], для якої характерні яскраві костюми, безліч аксесуарів та «поєднання непоєднуваного»[16]. Костюм може поєднувати в собі як готику і кіберпанк, так і клубні неонові кольори[15]. Окремо можна також виділити «панк-напрям», для якого типовими є картаті і шкіряні штани, використання ланцюгів та інших рок-атрибутів[17].

Примітки
  1. Fruits — И пусть весь мир смотрит, затаив дыхание. Abrurdu.net. 21 січня 2009. Архів оригіналу за 13 серпня 2011. Процитовано 14 серпня 2011.
  2. In Tokyo, a Ghetto of Geeks. Washington Post. 7 червня 2005. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 2 березня 2011.
  3. Harajuku — Никаких правил, никаких ограничений, никаких границ!. Absurdu net. 21 січня 2009. Архів оригіналу за 13 серпня 2011. Процитовано 8 травня 2011.
  4. Heinrich, Sally (2006). Key Into Japan. Curriculum Corporation. с. 80. ISBN 1863667725.
  5. Yun, Josephine (2005). jrock, ink.: a concise report on 40 of the biggest rock acts in Japan. Stone Bridge Press. ISBN 1880656957.
  6. Arulvarathan, Subha. For those about to J-Rock. — University of Regina : The Carillon, 2006. — Т. 20, вип. 48.
  7. Reesman, Bryan. (30 ноября 2006 года). Kabuki Rock (англійською). Grammy.com. Процитовано 1 квітня 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
  8. a fleeting genre known to fans as «Visual Kei» (aka «Visual Rock»). Nonetheless, this fusion of metal, punk and gothic aesthetics ignited at least two generations of followers with its shocking visual appeal" X [Japan]: Reliving the Height of Japan's Superlative Visual Rock Band, By Minnie Chi, Asia Pacific Arts, bi-weekly web magazine, UCLA Asia Institute Архівовано 25 січня 2012 у WebCite
  9. Gibson, Dave. (2 листопада 1998). Get ready America; Japan's J-Pop phenomenon has all eyes facing east. (англійською). Weekly Wire. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 1 квітня 2010.
  10. Strauss, Neil (18 червня 1998). "The Pop Life: End of a Life, End of an Era". nytimes.com. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 31 липня 2007.
  11. Reesman, Brian (30 листопада 2006). "Kabuki Rock". grammy.com. Архів оригіналу за 17 лютого 2009. Процитовано 7 серпня 2007.
  12. Laura Miller. Those Naughty Teenage Girls: Japanese Kogals, Slang, and Media Assessments // Journal of Linguistic Anthropology : журнал. — 2004. — Т. 14, № 2.
  13. Shiro Gal (Light Skin Gal) Архівовано 1 травня 2009 у Wayback Machine.
  14. 東宮昌之・田中睦之「市場拡大に取り組むメンズ雑誌仕掛け人を直撃！」『WWD FOR JAPAN』2007年12月17日発行、December 17 vol.1454、第6面 参照。
  15. Godoy, Tiffany (2007). Style Deficit Disorder: Harajuku Street Fashions. San Francisco: Chronicle Books. ISBN 978-0-8118-5796-3.
  16. Knight, Magda Harajuku Girls — The Heart of Modern Japanese Fashion. Retrieved September 10, 2007.
  17. Rebels on a Bridge: Subversion, Style, and a New Subculture. 2008

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.