Мольо (культура)

З початку 1950-х років розпочалося вивчення залишків культури, що належали давньому населенню Альтіплано. Він знайшов своє вираження насамперед у діяльності болівійських археологів К. Понсе Санхінеса, Д. Е. Ібарра Грассо. Великий внесок у цей напрям дослідженні внесли роботи шведського вченого С.Рідена.

Археологічне вивчення районів, що лежать на схід від о.Тітікака, почалося у 1960-х роках. К. Понсе Санхінесом і С. Ріденом тут досліджена ціла група пам'яток, що відносяться до однієї своєрідної культури. У місцевості Мольо (провінція Муньєкас департаменту Ла Пас) були розкопані кілька могильників, розташованих близько один від одного, які ймовірно частково перебували на території поселень, що дали матеріал, аналогічний могильникам.

Ця місцевість за своїми природними умовами сильно відрізняється від Альтіплано. Розташована на висоті 1550 м над рівнем океану і вище, вона розпадається на три зони: спекотну (висота 1550–2200 м); помірну (2200-3700 м), природні умови якої дозволяють обробляти кукурудзу; холодну (3700 м і вище). Річкова система цієї місцевості входить в басейн Амазонки.

Найбільш добре вивчені поселення Піньіко, Пука-Чутуйох і Муча-Крус, розташовані в спекотною й помірній зонах. Тут виявлено систему землеробських терас і сліди зрошувальних каналів з гладких каменів. На таких же терасах стояли також житла, побудовані з адобів на кам'яному фундаменті із застосуванням глини як розчину. Ці будинки мають прямокутну форму і досить великі за розмірами.

Техніки створення кераміки запозичені від культури Тіуанако. У кераміці Мольо часто зустрічається своєрідний прийом — з'єднання разом двох однакових посудів. Помітна схожість між керамікою Мольо та посудом епохи Чульп на північному і північно-східному берегах о. Тітікака

З відомих видів кераміки, що відрізгялися від тіуанаканських, є чаші, які мали прямі 9а не увігнуті) стінки. Був також поширений різновид чаші, до краю якої прикріплений за допомогою горизонтальної перемички маленький сосудик такої ж форми. Цей вид знайдений тільки в культурі Мольо і ніколи не зустрічається в межах основної зони поширення культури Тіауанако. Інша похідна від кераміки Тіауанако форма судин — кубки «керо» — зустрічається в похованнях Мольо дуже рідко, але теж найчастіше не є привізною.

Також особливістю кераміки Мольо є кубки, які не зустрічаються в сусідніх культурах. Кубки мають дуже своєрідну форму: трохи нижче середини є звуження, а вище стінки знову розширюються і набувають легку опуклість. Знизу майже від самого дна кубка відходить трубка, яка з'єднується перемичкою з віночком. Вона була призначена для пиття. Дуже часто на стороні, протилежній трубці, містилася скульптурне виконання обличчя людини або божества.

Найпоширеніші в Мольо форми посуду — миски, ольі (дворучні посудини), глечики. Населення користувалася мисками різних видів: плоскими, більш глибокі з майже перпендикулярним до дна віночком, миски з прямими стінками, що йдуть розтрубом. Ольї в Мольо бували різних розмірів і пропорцій, але в цілому їх форма одноманітна. Глечики були: з округлим дном, з вертикальними та горизонтальними широкими ручками.

Бронза Мольо зазвичай містила близько 10% олова, 2% срібла і 1% свинцю. З нею робилися сільськогосподарські інструменти, ножі, шпильки.

Фрагмент поховальної цісти (chullpa) поблизу озера Тітікака, Перу

Поховання культури Мольо розташовуються на території поселен та поза ними. Характерні поховальні споруди — кам'яні цісти. Обкладання стін різне. Найчастіше вона складається з плит, поставлених на ребро. Кількість плит від 4 й більше. Могили в плані мають форми: від чотирикутника до кола (близько 1 м в діаметрі). Квадратні цісти зустрічаються дуже рідко. Іноді стіни складені з пласких каменів, покладених горизонтально один на одного. Могили перекриті плитами, рядками, що находять одна на іншу. Проміжки між плитами стін і даху закладені дрібними каменями.

Небіжчики хоронились сидячи, колінами до підборіддя. Померлих супроводжувала похоронне начиння, зокрема посуд, іноді бронзові шпильки. Зрідка зустрічаються кам'яні знаряддя.

• Tschopik H. An Andean Ceramic Tradition in Historical Porspective. Am. An. XV, № 3, 1950.
• Bruhns, Karen Olsen (1994). Ancient South America. Cambridge University Press. p. 311. ISBN 0-521-27761-2.