Тітікака

Представники стародавньої, відомої ще з доінківських часів народності Уру, що мешкають на групі з приблизно 42 штучних островів, збудованих з очерету тотора, який росте на берегах озера, зробили озеро Тітікака знаменитим. Ці острови, а також очеретяні човни "бальса", що використовуються для плавання по озеру народностями Уру і Аймара стали головною туристичною принадою в Перу. Екскурсії на них доступні з розташованого на березі озера міста Пуно. Колись вони виконували захисну функцію, і в разі виникнення загрози острови могли змінювати місце розташування. На багатьох островах є оглядові вежі, збудовані, головним чином, також з очерету.

Тераси на острові Такіле, вдалині острів Амантані

Амантані — ще один маленький острів на озері Тітікака, населений індійцями племені кечуа. Приблизно 800 сімей живуть в шести поселеннях на приблизно круглому острові площею 9,28 км². На острові є дві гірські вершини: Пачатата (Батько Землі) і Пачамама (Мама Землі) висотою 4138 м над рівнем моря і відносною висотою 326 м, та стародавні руїни, розташовані на обох гірських піках. На схилах гір, які піднімаються з берегів озера, терасами вирощується пшениця, картопля та овочі. Більшість невеликих ділянок землі обробляються вручну. Довгі кам'яні огорожі розділяють поля між собою. Корови, вівці та альпаки пасуться на схилах острова.

На острові відсутні автомобілі та готелі. Декілька невеликих магазинів продають товари першої необхідності, є поліклініка та школа. Електроенергія вироблялась при допомозі генератора та постачалась обмежено протягом кількох годин щодня, але з підняттям цін на нафту жителі острова більше не користуються електроенергією. Більшість сімей використовують свічки або ліхтарики. На деяких будинках нещодавно були встановлені невеликі сонячні панелі. Острів є надзвичайно привабливим для туристів.

Деякі сім'ї на острові надають туристам житло та готують для них страви по домовленості з екскурсоводами. Сім'ї, які надають житло, зобов'язані мати окрему кімнату, виділену для туристів, та мають відповідати певним вимогам туристичних операторів, які з ними співпрацюють. Жителі острова традиційно проводять нічні танцювальні шоу для туристів, під час яких їм пропонують одягнути традиційну одежу остров'ян та взяти безпосередню участь в танцях.

Такіле  — горбистий острів, розташований за 35 кілометрів на схід від Пуно. Вузький та видовжений, площею 5,72 км², він використовувався в період Іспанської колонізації та на початку 20 століття як в'язниця. В 1970 році він став власністю острів'ян, що мешкали на ньому. Таквільці зберегли свої традиції і культуру майже незмінними протягом багатьох віків і відомі на всі околиці своїми барвистими та високоякісними текстильними виробами. Нині на острові живе близько 3000 осіб. Пам'ятки доінкської епохи знайдено на терасах і схилах горбів. Найбільше місто на острові, яке також називається Таквіль, налічує текстильний кооперативний магазин та декілька невеликих ресторанів. Руїни до інкської епохи знаходяться на найвищій частині острова. Схили острова вкриті терасами, на яких вирощуються сільськогосподарські культури.

Поверхня острова горбиста.

Розташований на болівійській стороні озера з регулярним судноплавним сполученням до болівійського міста Кабакабана, Ісла де Сол («Острів сонця») є одним з найбільших островів озера, з площею 14,3 км². Географічно, територія вкрита пагорбами та скелями. На острові відсутні автомобілі та дороги з твердим покриттям. Сільське господарство, рибальство та туризм, який служить підмогою натуральним господарствам, є основним видом економічної діяльності для приблизно 800 сімей на острові.

На острові знаходиться понад 180 руїн. Більшість з них датується періодом правління інків приблизно в 15 столітті н. е. Багато схилів острова вкриті терасами, які адаптують круту та скелясту місцевість для ведення сільського господарства. Серед руїн на острові є Священний Рок (Sacred Rock), споруда у вигляді піраміди, названа Чікана (Chicana), Каса Пата (Kasa Pata) та Пілко Кайма (Pilco Kaima). В релігії інків вважалося, що тут народився бог сонця.

Під час 1987—1992 років Йохан Рейнхард провів підводне археологічне дослідження поблизу Острова Сонця, та виявив предмети жертвоприношення інків та тіуанако. Зараз ці предмети експонуються в музеї в містечку Чаллапампа (Challapampa).

Сурікві розташований у болівійські частині озера Тітікака (на південному сході), площею 4,5 км².

Сурікві вважається єдиним місцем на Землі, де ще зберіглось мистецтво будування очеретяних човнів "бальса", принаймні станом на 1998 рік. Майстри з острова помогли відомому мандрівникові Туру Хеєрдалу втілити в життя декілька його проектів, зокрема побудувати човни з очерету Ра ІІ та Тіґріс[4]