Монокіні

Монокі́ні (англ. monokini) — різновид жіночого купального костюму, що складається тільки з одного елемента. Первісно так називався вид купальника, який залишав груди відкритими. Зараз цим словом також називають як суцільний купальник з вирізом попереду, так і жіночий купальник з одних плавок. Слово monokini утворене від bikini, де початкове bi- внаслідок регресивної деривації переосмислене як приставка зі значенням «подвійний»[1] (від лат. bis): із заміною її на mono- — «одинарний» (від дав.-гр. μόνος)[2].

Монокіні Гернрайха зразка 1964 р.

Деякі виробники і продавці вживають щодо сучасних монокіні такі терміни, як «купальник топлес» (topless swimsuit), «бікіні топлес» (topless bikini)[3] чи «унікіні» (unikini)[4].

Історія
Клуб «Кондор», де Керол Дода в червні 1964 уперше публічно надягла монокіні

Перший зразок монокіні розробив американський модельєр німецького походження Руді Гернрайх у 1964 році. Він складався з короткого обтяжного низу, що звужувався від стегон до талії[5], і двох бретель[6]. Монокіні не закривало груди, бо нижня частина доходила тільки до ділянки діафрагми, а бретелі проходили між грудьми, йшли через плечі й спускалися донизу, де з'єднувалися з низом[7]. Монокіні Гернрайха став першим жіночим купальником «топлес»[8][9]. Деякі вважають, що сміливий дизайн Гернрайха поклав початок сексуальній революції[9], чи був принаймні, одним з її символів[10].

Гернрайх розробив свій купальник у знак протесту проти суспільства, що придушує свободу вияву. Первісно він не мав наміру його комерційного виробництва[11], але Сьюзан Керленд з журналу Look умовила його зробити монокіні доступним широкій публіці. Коли перша фотографія купальника, який демонструвала модель Пеггі Моффітт, з'явилася 3 червня 1964 р. у журналі мод Women's Wear Daily (фотограф Вільям Клекстон)[12], це принесло багато суперечливих відгуків у США і в інших країнах. Гернрайх продав близько 3 000 одиниць продукції, але тільки в двох з них покупниці наважилися показатися на публіці. Перше монокіні надягла публічно Керол Дода 22 червня 1964 р. у сан-франциському нічному клубі «Кондор» (упровадивши тим самим еру клубного топлес у Сполучених Штатах), у другому з'явилася модель Тоні Лі Шеллі в липні 1964 на пляжі в Чикаго (вона була затримана поліцією).

Пропозиція від Playboy

У 1985 році Моффітт повідомила, що в 1964 році їй пропонували 17 тисяч доларів (що відповідає 134 000 за курсом 2017 р.) за право опублікувати в журналі Playboy її фотографію у монокіні топлес, зроблену В. Клекстоном. Але вона відмовилась. «Я відкинула пропозицію як щось немислиме. І я хочу експлуатувати жінок не більш, ніж я хотіла цього в 1964-му. Моє рішення не змінилось. Це вбрання поки ще пов'язане зі свободою, а не з виставлянням» (I turned it down as unthinkable. And I don't want to exploit women any more now than I did in 1964. The statement hasn't changed. The suit still is about freedom and not display)[13].

Пізніші варіанти
Сучасні варіанти монокіні
Сучасні моделі монокіні варіюють від жіночого купальника з одних плавок (ліворуч) до суцільного купальника з вирізами (праворуч)

Топлес досяг піку популярності протягом 1970-х. На початку 1980-х поширюється варіант монокіні, що являє собою нижню частину бікіні — одні плавки без бюстгальтера (вони також називаються унікіні)[14]. У 2010-х дизайнери продовжують розробляти монокіні з відкритими грудьми, призначені для хатнього носіння чи для пляжів, де топлес дозволений[5].

Більшість сучасних моделей монокіні не схожі на купальний костюм Гернрайха: це суцільний купальник, який закриває груди жінки, але як правило, з широкими вирізами[15] по боках, на спині і попереду. Верх і низ з'єднані смугами тканини, джгутами, ланцюжками, шнурами. Ззаду монокіні має вигляд двоскладеного бікіні. Дизайн робить ставку не на функціональність, але на естетику[16]. Деякі варіанти включають задню частину в стилі G-стрингів, інші пропонують повне закриття сідниць.

Пубікіні

У 1985 році, за чотири тижні до смерті, Гернрайх представив менш відомий купальник «пубікіні» (pubikini). Цей купальний костюм складався з одних дуже маленьких плавок, що залишали відкритим лобок (mons pubis)[17][18][19]. Виконані в стилі трусів-тонг, V-подібної форми[20], спереду вони мали тільки вузьку смужку тканини, відкриваючи лобкове волосся[21][22]. Пубікіні описували як «родзинку серед купальників», яка давала повну свободу людському тілу[23].

Див. також

Примітки
  1. Burridge, Kate (2004). Blooming English. Cambridge University Press. с. 153. ISBN 0521548322. Архів оригіналу за 29 січня 2018.
  2. Gurmit Singh; Ishtla Singh (2013). The History of English. Routledge. с. 13–14. ISBN 9781444119244. Архів оригіналу за 22 грудня 2016.
  3. Monokini. Архів оригіналу за 18 серпня 2015. Процитовано 20 серпня 2015.
  4. Bikini Science. Bikini Science. Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
  5. Bikini Styles: Monokini. Everything Bikini. 2005. Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 13 січня 2013.
  6. Monokini. Free Dictionary. Процитовано 20 серпня 2015.
  7. Nangle, Eleanore (10 червня 1964). Topless Swimsuit Causes Commotion. Chicago Tribute. Архів оригіналу за 14 вересня 2015. Процитовано 20 серпня 2015.
  8. Rosebush, Judson. Peggy Moffitt Topless Maillot in Studio. Bikini Science. Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
  9. Alac, Patrik (2012). Bikini Story. Parkstone International. с. 68. ISBN 1780429517. Архів оригіналу за 29 січня 2018.
  10. Fit Celebrates the Substance of Style. Elle. 5 липня 2009. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 23 серпня 2015.
  11. Bay, Cody (16 червня 2010). The Story Behind the Lines. Архів оригіналу за 4 July 2013. Процитовано 22 січня 2013.
  12. The Rudi Gernreich Book. Архів оригіналу за 10 березня 2014. Процитовано 11 січня 2013.
  13. Levine, Bettijane (2 серпня 1985). Commentary: Retrospective Keeps Alive the Gernreich Genius for Controversy. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 6 March 2016. Процитовано 20 жовтня 2015.
  14. Maynard, Margaret (2001). Out of Line. Sydney, New South Wales, Australia: University of New South Wales Press. с. 156. ISBN 0868405159.
  15. Monokini. LoveToKnow. Архів оригіналу за 3 грудня 2006. Процитовано 7 грудня 2008.
  16. Portraits: Photographs from Europe and America (2004) Klaus Honnef, Helmut Newton and Carol Squiers. page 21, Schirmer, ISBN 382960131X
  17. Cathy Horn, «Rudi Revisited», The Washington Post, November 17, 1991, page 3
  18. Elizabeth Gunther Stewart, Paula Spencer & Dawn Danby, The V Book: A Doctor's Guide to Complete Vulvovaginal Health (2002), page 104, Bantam Books, ISBN 0-553-38114-8
  19. Ellen Shultz, ред. (1986). Recent acquisitions: A Selection, 1985-1986. New York: Metropolitan Museum of Art. с. 48. ISBN 978-0870994784.
  20. overzero.com. Metroland. Metroland. Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 12 листопада 2012.
  21. Elizabeth Gunther Stewart, Paula Spencer and Dawn Danby, The V Book, page 104, Bantam Books, 2002, ISBN 0553381148
  22. Catalog adds options for overweight girls, Denver Post, 1992-01-02
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.