Морет (кратер)

Moрет (лат. Moretus) — кратер на Місяці, в південній частині видимого боку. Діаметр — 114 км, координати центру — 70.63° пд. ш. 5.95° зх. д. / -70.63; -5.95 Названий на честь бельгійського математика 17 століття Теодора Морета, відомого під латинізованим прізвищем Moretus. Це ім'я кратеру дав 1651 року Джованні Річчолі[1][2], а 1935 року воно було затверджене Міжнародним астрономічним союзом[3].

Морет
лат. Moretus
Мозаїка знімків зонда Lunar Reconnaissance Orbiter
(ширина зображення — 180 км)

Мозаїка знімків зонда Lunar Reconnaissance Orbiter
(ширина зображення — 180 км)

70.63° пд. ш. 5.95° зх. д. / -70.63; -5.95
Небесне тілоМісяць
Типметеоритний
Діаметр114 км
ЕпонімТеодор Море
Назву затверджено1935
У базах даних
GPN

Морет

 Морет у Вікісховищі

Найближчі до Морета кратери (не рахуючи сателітних) — Грюмбергер на північному заході, Цизат на півночі, Курцій на північному сході та Шорт на півдні.

Опис

Морет — відносно молодий кратер: він утворився в ератосфенівському періоді[4][5]. Відповідно, він досить добре зберігся, але вже втратив підвищену яскравість та світлі промені і тому невидимий під час повні. В іншому він нагадує недалекий кратер Тихо, що є дуже молодим і, відповідно, яскравим[5].

Морет має терасований вал, велику центральну гірку та просторе відносно плоске дно, поцятковане пагорбами та дрібними кратерами. Можливо, воно вирівняне застиглим ударним розплавом[5]. На північному сході ним тягнеться тріщина, паралельна валу. Вал найвищий у південній частині, де сягає 6,1 км над рівнем дна. В інших місцях його висота лежить у межах 3,9–5,1 км[6]. Центральна гірка має ширину близько 25 км і височіє над дном на 2,7–2,8 км[6].

Супутникові кратери

Ці кратери, розташовані в околицях Морета, названо його ім'ям з доданням великої латинської літери[3].

Морет Координати Діаметр, км
A 70.42° пд. ш. 13.98° зх. д. / -70.42; -13.98 (Морет A) 35
C 72.62° пд. ш. 11.63° зх. д. / -72.62; -11.63 (Морет C) 16

Примітки
  1. Карта Місяця, складена Джованні Річчолі (1651)
  2. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 213. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  3. Moretus. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 12 квітня 2015. Процитовано 12 квітня 2015.
  4. Wilhelms D. Plates 10A, 10B (Eratosthenian system) // Geologic History of the Moon. — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) Архів оригіналу.
  5. Wood C. A. (27 червня 2004). An Older Tycho. lpod.org. Архів оригіналу за 12 квітня 2015. Процитовано 12 квітня 2015.
  6. За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.