Морозовський Ной Самуїлович
Ной Самуїлович Морозовський (5 липня 1892, Олександрія — 1953) — український лікар-фтизіатр.
| Ной Самуїлович Морозовський | |
|---|---|
 | |
| Народився |
5 липня 1892 Олександрія |
| Помер | 1953 |
| Національність | єврей |
| Alma mater | КНУ |
| Галузь | фтизіатрія |
| Ступінь | доктор медичних наук |
Життєпис
Ной Морозовський навчався в Олександрійській гімназії. У 1911—1913 був членом просвітницького гуртка, створеного Дмитром Чижевським; пізніше одружився з його сестрою.
Навчався у Петербурзькому психоневрологічному інституті, 1919 року перевівся на 5-й курс медичного факультету Київського університету.
З 1920 по 1925 Ной Морозовський завідував у Наркоматі охорони здоров'я підвідділом загальної та спеціальної медичної допомоги, очолював секцію боротьби з туберкульозом. З 1925 — завідувач відділу соціальної патології і профілактики Харківського туберкульозного інституту. Під керівництвом Ноя Морозовського було створено цілісну науково-обґрунтовану систему протитуберкульозної служби України. З 1932 — професор Київського туберкульозного інституту, з 1939 до 1946 — директор цього закладу.
З 1944 по 1949 — головний фтизіатр Міністерства охорони здоров'я УРСР.
Автор 110 наукових праць, підготував 10 кандидатів медичних наук.
Вшанування пам'яті
19 лютого 2016 на честь Ноя Морозовського в його рідному місті Олександрії було названо провулок в місцевості Перемога, поруч з міським протитуберкульозним диспансером[1].