Моріс Бежар

Морі́с Бежа́р (фр. Maurice Béjart, справжнє ім'я Моріс-Жан Берже, фр. Maurice-Jean Berger; нар. 1 січня 1927, Марсель, Франція пом. 22 листопада 2007 Лозанна) французький хореограф та реформатор балету.

Моріс Бежар
фр. Maurice Béjart
Ім'я при народженні фр. Maurice-Jean Berger
Народився 1 січня 1927(1927-01-01)[1][2][…]
Марсель[3][4]
Помер 22 листопада 2007(2007-11-22)[5][1][…] (80 років)
Лозанна, Швейцарія[3][4]
Країна  Франція
 Швейцарія
Діяльність танцюрист, хореограф, сценарист, балетмейстер, артист балету, сценограф, художник по костюмах, lighting designer
Вчителі Lyubov Egorovad
Відомі учні Thales Pan Chacond
Знання мов французька[1]
Конфесія шиїти
Батько Gaston Bergerd
Брати, сестри Alain Béjartd
Нагороди

премія Еразма (1974)

Praemium Imperiale (1993)

премія Кіото в галузі мистецтв і філософіїd

премія Кіото

honorary citizen of Brusselsd (5 січня 1984)

IMDb ID 0126762
Сайт bejart.ch
Моріс Бежар (1988)

Біографічні відомості

Моріс Бежар (справжнє прізвище — Берже) народився 1 січня 1927 року в Марселі. Він вивчав хореографію в Парижі та Лондоні. Псевдонім він запозичив у дружини драматурга Мольєра — Арманди Бежар.

«Майстер балету» Моріс Бежар виступав на сцені з 1948 року, а з початку 1950-х років ставив спектаклі, відомі по всьому світу. 1951 поставив свій перший балет (у Стокгольмі, в співавторстві з Біргит Куллберг). У 1954 заснував компанію Ballet de l'Etoile, в 1960 — Ballet du XXe Siècle у Брюсселі. Чуттєву стилістику Бежара у Франції 1950-х років не сприйняли, і він багато працював в інших європейських країнах. Його перший сценічний тріумф відбувся в Брюсселі 1959 року, коли він поставив там «Весну священну» на музику Ігоря Стравінського.

Бежар створив і поставив понад сто балетів, написав п'ять книг. З 1994 року Моріс Бежар був обраний до Французької академії. Останні два десятиліття життя Бежар був керівником «Лозаннського Балету Бежара» (Bejart Ballet Lausanne).

З 21 по 23 вересня 1999 року в Національному палаці «Україна» в Україні були представлені найкращі спектаклі трупи — «Жар-птиця», «Бароко Бельканто» (костюми Джанні Версаче), «Болеро», гала-концерт та світова прем'єра балету «Шинель» за мотивами повісті М. В. Гоголя.

З Бежаром мали за честь працювати всі світові зірки, зокрема Сільві Гійом, Михайло Баришніков, Рудольф Нурієв, Хорхе Донн. Довгі роки співпраці зв'язують Моріса Бежара з видатною балериною Майєю Плісецькою. Він поставив для неї балет «Айседора», а також декілька сольних концертних номерів для її виступів. Найвідоміші серед них «Видіння троянди» і «Аве, Майя». Музику для його вистав писали П'єр Булєз і Ніно Рота. Джанні Версаче робив для танцівників Бежара костюми. Трупа Bejart Ballet об'їздила зі своїми спектаклями весь світ. Найбільші сучасні постановники переконані, що Моріс Бежар був найважливішою людиною в історії танцю в XX столітті.

Естетичних заборон для майстра не існувало, як і «небалетних» тем. У його версії «Лускунчика» діяли персонажі з дитинства Бежара аж до улюбленої каруселі й улюбленого кота. Він узагалі до останніх днів залишався великою дитиною, попри цілком дорослі особливості існування у професії та в особистому житті (Бежар у зрілому віці прийняв іслам шиїтського штибу і був, про що сам відверто пише у спогадах, гомосексуалом.

Постановки

  • 1955 — Symphonie pour un homme seul (Париж)
  • 1957 — Sonate à trois (Ессен)
  • 1958 — Orphée (Льєж)
  • 1959 — Le Sacre du printemps (Брюссель)
  • 1961 — Boléro(Брюссель)
  • 1964 — IX Symphonie (Брюссель)
  • 1966 — Roméo et Juliette (Брюссель)
  • 1967 — Messe pour le temps présent (Авіньйон)
  • 1968 — Bhakti (Авіньйон)
  • 1972 — Nijinski, clown de Dieu (Брюссель)
  • 1975 — Pli selon pli (Брюссель)
  • 1975 — Notre Faust (Брюссель)
  • 1977 — Petrouchka (Брюссель)
  • 1980 — Eros Thanatos (Афіни)
  • 1982 — Wien, Wien, nur du allein (Брюссель)
  • 1983 — Messe pour le temps futur (Брюссель)
  • 1987 — Souvenir de Léningrad (Лозанна)
  • 1988 — Piaf (Токіо)
  • 1989 — 1789… et nous (Париж)
  • 1990 — Pyramide (Каїр)
  • 1991 — Tod in Wien (Відень)
  • 1992 — La Nuit (Лозанна)
  • 1993 — M (Токіо)
  • 1995 — À propos de Shéhérazade (Берлін)
  • 1997 — Le Presbytère… (Париж)
  • 1999 — La Route de la soie (Лозанна)
  • 2000 — Enfant-roi (Версаль)
  • 2001 — Tangos (Генуя)
  • 2001 — Manos (Лозанна)
  • 2002 — Mère Teresa et les enfants du monde
  • 2003 — Ciao Federico, на честь Фелліні
  • 2005 — L'Amour — La Danse
  • 2006 — Zarathoustra
  • 2007 — Le Tour du monde en 80 minutes
  • 2007 — grazie Gianni con amore, пам'яти Джанні Версаче

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.