Брюссель

Назва міста походить від слів bruoc (старонідерландською «болото») і sella (старонідерландською «поселення») і означає буквально «селище на болоті». За легендою Брюссель був заснований в VI столітті Святим Гориком (або Сен-Жері). Проте перша згадка про селище Bruocsella зустрічається лише в 996 році в грамоті Оттона Великого. З 977 по 979 рік Карл Нижньолотарінзький побудував фортецю і каплицю на острові на річці Сенні, що стало першим кроком у розвитку міста. Брюссельський собор був присвячений Святій Гудулі, покровительці Бельгії. У XI столітті було споруджено перший міський мур.

У 1430 герцог Бургундський Філіп III Добрий одержав у спадок герцогство Брабант і зробив Брюссель столицею Бургундії. В цей час йде будівництво ратуші і перших будинків на Гран-плас. Відбувається розквіт економіки, ремесел і мистецтв; скульптори, килимарі і ювеліри охоче поселяються в місті. У тому числі у Брюсселі знаходять притулок художники Пітер Брейгель старший та Рогір ван дер Вейден.

У 1477 онука Філіпа Доброго, Марія Бургундська, виходить заміж за майбутнього імператора Священної Римської імперії Максиміліана I, і Брабант переходить під правління Габсбургів. Їхня донька Маргарита Австрійська тимчасово переносить резиденцію в Мехелен, але після 1531 року Брюссель знову стає столицею Бургундії.

Після смерті Карла V під час правління його сина Філіппа II велика частина сучасної Бельгії стає частиною Південних Нідерландів. При Філіппі відбувається повстання проти іспанських правителів, у тому числі під проводом графа Егмонта і графа Горна, які були публічно страчені. Під час правління іспанця Фернандо Альвареса де Толедо були жорстоко переслідувані протестанти. Репресії призвели до того, що місто почала залишати інтелектуальна еліта (в основному виїздили до Амстердама), що в свою чергу призвело до економічного занепаду Брюсселя.

Геркулес Сегерс. Вид Брюсселя, 1625

За Вестфальським миром, що поклав край війні в 1648 році, північна частина Нідерландів була визнана незалежною, у той час як південна частина разом з Брюсселем залишилася під правлінням іспанців. У другій половині XVII століття за Людовіка XIV Франція намагається зайняти панівне становище в Європі. Французькі війська завойовують Ено і Західну Фландрію.

У 1695 брюссельський Гранд-плас протягом трьох днів був обстріляний артилерією і майже повністю зруйнований. За Рейсвейкським миром від 1697 року французи повинні були покинути бельгійські території. У ході Війни за іспанську спадщину (1701—1714) панування над Південними Нідерландами (разом з тим і над Брюсселем) перейняли представники Габсбургів з Австрії.

Бельгійська революція 1830 року в Брюсселі

У 1789 році внаслідок Брабантського повстання вдається на короткий час домогтися незалежності від панування Габсбургів під час правління Йосифа II, поки в 1794 році території не були захоплені військами Французької республіки. Французьке панування було закінчене в 1815 році після поразки Наполеонівських військ у битві при Ватерлоо, що знаходиться за 15 км на південь від Брюсселя. На Віденському конгресі 1814—1815 було вирішено об'єднати Південні Нідерланди з Північними під правлінням Віллема I.

Ліберальна еліта католицьких Південних Нідерландів, яка лінгвістично, культурно і політично була орієнтована на Францію, а також католицьке духівництво відчували себе ущемленими в сфері державного правління, освіти та економічного розвитку в порівнянні з переважно протестантською нідерландськомовною Північчю. Через деякий час Бельгійська революція призводить до відділення Бельгії від Об'єднаного королівства Нідерландів та утворення Бельгійського королівства. Найбільш могутні держави того часу — Англія, Пруссія, Австрія і Росія — були зацікавлені в мирному вирішенні конфлікту і проголосили на Лондонській конференції 1830 року незалежність нової держави. Брюссель стає столицею королівства, а Леопольд I — першим королем Бельгії з формою правління конституційна монархія.

Завдяки статусу столиці держави й підйому економіки Бельгії в епоху індустріалізації (XIX століття), Брюссель стає дедалі привабливішим місцем. Населення зростає швидкими темпами, не в останню чергу за рахунок іммігрантів з Валлонії та Франції. Історичне ядро міста об'єднується з колишніми сільськими комунами у конгломерат, виростають нові квартали, каналізується Сенна. В цей час будуються такі будинки, як монументальний Палац правосуддя, біржа, королівський палац, тріумфальна арка і знамениті будівлі в стилі модерн (наприклад, будівлі Віктора Орта).

Хоча Бельгія і стала жертвою агресивної політики Німеччини під час обох Світових воєн, Брюссель не зазнав значних руйнувань. Завдяки цьому архітектура і вулиці Брюсселя до 60-х років (а частково і в наші дні) залишалися такими ж, як і за часів заснування міста. Проте вже в 30-х роках було проведено залізничне сполучення між Північним і Центральним вокзалами через центр міста.

Давній конфлікт між фламандським, нідерландомовним, і валлонським, франкомовним, населенням призводить до того, що в у 1932–1938 роках Брюссель стає двомовним: назви вулиць, станцій громадського транспорту і муніципалітетів дублюються двома мовами. Під впливом розвиненішої у той час Валлонії місто дедалі більше стає франкомовним, нідерландська мова, що раніше домінувала, відходить на другий план. Також і в архітектурі домінує французький стиль.

Після Другої світової війни Брюссель завойовує дедалі більше міжнародне значення: в 1958 році тут засновано Європейське економічне співтовариство (попередник Європейського союзу). Цього ж року в Брюсселі відбулася Всесвітня виставка, для якої був побудований Атоміум. У 1967 році з Парижа до Брюсселя переїздить НАТО.

Виданий у 1953 році закон, за яким витрати за знесення старих будинків оплачуються державою, негативно позначається на зовнішньому вигляді міста: зноситься невиправдано велика кількість старих будинків і кварталів, а отримані території забудовуються висотними будинками. Деякі архітектори вважають, що Брюссель більше постраждав від модернізації в 60-х роках, ніж від воєн. Така модернізація, що супроводжується масовим зносом історичних кварталів, отримала назву «брюсселізація».

Найшвидше населення Брюсселя збільшувалося в період урбанізації в XIX — початку XX століть: за одне століття чисельність населення зросла вдвічі — з 98 000 в 1830 році до 200 433 чоловік в 1930 році. Пік чисельності населення був пройдений у 1930 році, з тих пір населення міста зменшувалося, і в останні 30 років тримається на рівні 140 000 чоловік з невеликими коливаннями.

У 2007 році коефіцієнт народжуваності становив 17,4, коефіцієнт смертності — 8,8. Таким чином природний приріст населення склав +8,6, а загальний +17,1, що є досить високим показником для Європи.

Статевий склад населення міста однорідний — в Брюсселі проживають 50,18 % чоловіків і 49,82 % жінок. Половина всього брюссельського населення (51,6 %) не одружена / неодружені.

Унаслідок розміщення в Брюсселі установ Європейського союзу, НАТО та інших міжнародних організацій, більше третини населення (34,05 %) міста є іноземцями. Через масову імміграцію різних груп населення в місто, як з інших регіонів Бельгії, так і з-за кордону, основний поділ населення в Брюсселі проходить у мовній, а не в етнічній площині. Все населення умовно поділяється на франкофонів, нідерландофонов і алофонів, більшість з яких схильна до асиміляції у франкомовне середовище.

З початку ХХ століття, і особливо з другої його половини, корінне населення Брюсселя — в основному франкофони, активно переміщаються та мігрують до спальних приміських муніципалітетів, що є частиною нідерландомовної провінції Фламандський Брабант. Вивільнені квартали старого міста займають в основному вихідці з країн третього світу та колишніх французьких і бельгійських колоній — Конго, Марокко, Туреччина та ін. Фламандці дуже гостро реагують на процес франкизації як самого Брюсселя, так і всієї Брюссельської периферії. Між франко- і нідерландськомовними громадами не одне десятиліття відбуваються гострі конфлікти. Спроби деексклавізації Брюсселя успіхом поки не увінчалися.

Див. також Франкізація Брюсселя

Двомовність у Брюсселі

Брюссельський столичний округ є єдиним офіційно двомовним регіоном країни. Офіційно рівноправними в органах адміністрації визнані французька і нідерландська мови. Крім цього в столиці та прилеглих до неї регіонах мають поширення багато інших мов недавніх іммігрантів. Більшість населення міста (56 % за опитуваннями 2006 року) вважає рідною французьку, близько 7 % — нідерландську мову, інші 37 % говорять двома і більше мовами залежно від обставин, кварталу і т. д. Роль лінгва-франка виконує французька мова, нею володіють близько 96 % населення міста.

Більшість жителів Бельгії сповідують католицизм і протестантизм, також поширені юдаїзм та іслам.

• Церква святої Катерини
• Церква святого Миколая
• Церква Святої Терези Авільської

У Брюсселі сходяться численні лінії автомобільних сполучень країни. Автомагістральна мережа схожа за своєю будовою з французькою: подібно до паризьких периферичних бульварів, у Брюсселі існує кільцева автомагістраль R0, до якої сходяться дороги з усіх напрямків. Вся мережа автомагістралей добре освітлена.

Через велике скупчення транспорту на великих перехрестях, багато доріг було перенесено під землю. Так, під землею сховані не тільки прямі ділянки, але і розвилки і навіть світлофори. Один з тунелів веде безпосередньо від магістралі в східній частині міста на квартал, де розташовані заклади ЄС.

Станом на 2007 рік у Брюсселі працює близько восьмисот приватних фірм-операторів таксі. Загальна кількість автомобілів таксі — 1200, на них працювало 3200 водіїв. У місті було 633 стоянки таксі. Всі приватні фірми підпорядковуються Дирекції таксі Міністерства Брюссельського столичного регіону. Служби таксі діють у межах Брюссельського столичного регіону Бельгії, а також у найближчих передмістях. Всі оператори таксі застосовують єдину тарифну систему. Всі автомобілі -таксі Брюсселя мають на даху знак, що світиться, з написом «TAXI» червоними літерами на білому фоні і малюнком жовтого ірису (символ Брюсселя). Автомобілі таксі пофарбовані, як правило, у білий або чорний колір.

Магістраль R0 з вказівником на аеропорт Завентем

Брюссель обслуговують два міжнародні аеропорти:

• Брюссельський аеропорт — 12 км на північний схід від Брюсселя, у комуні Завентем,
• Брюссель-Шарлеруа в Шарлеруа — 50 км на південь від столиці.

Брюссельський порт з щорічним обігом 7850 тисяч тонн[8] є одним з найбільших в Бельгії. Канал Брюссель — Шельда з'єднує його з річкою Шельдою і таким чином з портом Антверпена і Північним морем. Канал Брюссель — Шарлеруа здійснює зв'язок з Валлонією.

Німецький потяг ICE та французький Thalys на Південному вокзалі

Найбільші вокзали Брюсселя — Північний, Центральний та Південний — з'єднані між собою Північно-південним тунелем. Потяги міжнародного сполучення прибувають зазвичай на Південний вокзал, де налагоджено сполучення з Парижем, Амстердамом, Кельном (поїзди Thalys, TGV, ICE) і Лондоном (Eurostar). Вокзал Брюссель-Люксембург спочатку був призначений для зв'язку організацій ЄС, проте останнім часом все частіше використовується і звичайними містянами.

Мережа громадського транспорту складається з трьох ліній метрополітену, двох ліній пре-метро (підземні трамвайні лінії), 18 трамвайних ліній і 50 автобусних маршрутів. Усі станції і зупинки мають назви нідерландською і французькою мовами. Оператором громадського транспорту в Брюсселі є STIB / MIVB.

Система метро складається з трьох ліній (1A, 1B і 2). Середня відстань між станціями становить 650 метрів. Лінії 1A і 1B проходять зі сходу на захід і мають загальний ділянку в центрі міста. Лінія 2 — кільцева, у вигляді п'ятикутника, що повторює риси історичного ядра Брюсселя. П'ятикутник був повністю закритий у 2009 році.

Крім метро існують дві підземні трамвайні лінії — пре-метро. Найважливіша з ліній з'єднує Північний вокзал з Центральним. Міський транспорт працює до 0.30, нічні маршрути (крім автобусної лінії N71) діють тільки у вихідні дні, квиток на них трохи дорожче, ніж в денні години. Ціни за проїзд на таксі в Брюсселі досить високі.

Брюссель пов'язаний з передмістями поїздами NMBS / SNCB, численними автобусними маршрутами STIB / MIVB, De Lijn TEC і трамвайними маршрутами STIB / MIVB № 4, 19, 97, 44, 39. Для поліпшення залізничного сполучення в 2004 році було прийнято рішення реконструкції мережі приміських експрес-електричок Réseau Express Régional / Gewestelijk ExpresNet за прикладом паризького мережі RER. Мережа повинна бути побудована до 2012 року.

Протягом декількох століть у Брюсселі тривав конфлікт між франкомовною і фламандською громадами, завдяки чому дві території розвивалися відокремлено, кожна зі своїми культурними, архітектурними та економічними особливостями. У центрі міста в архітектурі переважають середньовічні будинки у фламандському стилі, зокрема, у стилі фламандського бароко і брабантської готики. Найяскравіший приклад — архітектурний ансамбль площі Гран-плас, створений в XVI — XVIII століттях.

У кінці XIX століття домінуючу позицію перейняла валлонська (франкомовна) громада, тому більшість будівель XIX—XX століть були виконані у французькому стилі. Один із засновників стилю модерн з його плавними незвичайними формами, Віктор Орта навчався в Бельгійській Академії мистецтв у Брюсселі і після закінчення навчання почав змінювати місто. Чотири будинки за проектом Орта були занесені в список об'єктів Світової спадщини: будинок Едмона Тассель, Музей Орта, будинок Сольвей, будинок Ван Етвельде. Інший приклад югендстилю зі списку Всесвітньої спадщини — палац Стокле, побудований на початку XX століття віденським архітектором Йозефом Гоффманом. Під час розквіту ар-нуво місто активно розросталося, тому багато брюссельських передмість можуть похвалитися архітектурою в стилі модерн. Найбільш примітні в цьому плані комуни Іксель, Еттербек, Схарбек і Сен-Жіль.

Після закінчення Першої світової війни популярним стає стиль ар-деко, що являє собою синтез модерну і неокласицизму. Деякі будівлі були виконані в цьому стилі (наприклад, архітектура базиліки Святого Серця являє собою змішання ар-деко і неоготики), однак Брюссель залишився столицею ар-нуво.

Маннекен Піс

Неподалік від Гран-Плас / Гроті Маркт знаходиться знаменитий фонтан — Пісяючий хлопчик, бронзова статуя висотою 61 см. Існує безліч легенд про його появу. Згідно з однією з них, чотири століття тому якийсь хлопчина отак урятував місто від пожежі.

Сьогодні знаменитий на весь світ Пісяючий хлопчик — володар гардеробу, що складається з більш ніж 800 нарядів, які зберігаються в «Будинку Короля» в Комунальному музеї.[9]. Так, у дні народження Моцарта і Елвіса Преслі його наряджають у відповідні костюми, а під час міжнародних матчів Маннекен Піс приміряє форму національної збірної з футболу.

З 1987 року за декількома вулицями звідси стоїть статуя Пісяючої дівчинки (Жаннекен Піс). У 1999 році з'явилася також Пісяючий песик, що символізує об'єднання всяких культур в Брюсселі.

Спорудження собору датується 1226 роком. Архітектура будівлі містить у собі елементи таких стилів, як романський, готичний і ренесанс. Але все ж таки помітно переважання готики. Фасад складається з двох веж, кожна 70 м у висоту, прикрашений різьбленими шпилями, які підносять собор високо в небо. Всередині будівля висвітлюється м'яким світлом, що потрапляє через високі вікна з вітражами дивовижної чистоти.

Однією з головних визначних пам'яток і символом міста є Атоміум, побудований до Всесвітній виставки 1958 року. Атоміум знаходиться на півночі міста в районі Лакен і являє собою збільшену в 165 млрд разів модель кристала заліза висотою 102 м.

Поряд з Атоміумом розташований парк мініатюр «Міні-Європа» з копіями найзнаменитіших споруд Європи в масштабі 1:25. Також у районі Лакен знаходяться шість королівських резиденцій.

Брюссель — батьківщина коміксів. У місті творили такі імениті майстри коміксів, як Ерже, Андре Франкін і Морріс де Беверен, створили серії коміксів про Тентена, Марсупіламі, Щасливчик Люк, Гастон й інших стали популярними в усьому світі персонажами.

Унікальна пам'ятка Брюсселя — комікси на стінах будинків, розкидані по всьому місту. Найвідоміші з них зібрані в путівнику Comic Strip Route.[10] Бельгійський центр мистецтва коміксів, розташований в побудованому за проектом Віктора Орта будівлі в стилі ар-нуво, зберігає колекцію з понад 25 тис. коміксів, у тому числі близько 400 оригінальних малюнків Ерже, і розповідає історію коміксів від самого зародження до наших днів. 2009 рік оголошено в Брюсселі роком коміксів.[11]

Вид на Нижнє місто з Гори Мистецтв

Між Верхнім містом з королівським палацом, парламентом і Палацом Правосуддя і Нижнім містом — історичним центром Брюсселя з ратушею, житловими будинками і будинками ремісників — розташована гора Мистецтв, споруджена в період брюсселізації. Характерними для цього періоду стали масивні геометричні форми постмодернізму, виражені в архітектурі Королівської бібліотеки Бельгії і Палацу конгресів. З верхньої точки гори Мистецтв можна побачити Гран-Плас, а в сонячний день також і Атоміум, і базиліку Святого Серця. Крім Королівської бібліотеки на Горі знаходиться комплекс музеїв і художніх галерей: Музей музичних інструментів, Королівські музеї витончених мистецтв та інші.

• Брюссельська ратуша
• Королівські музеї витончених мистецтв (Брюссель)
• Музеї Далекого Сходу (Брюссель)
• Дім Еразма (Брюссель)
• Єврейський музей Бельгії

Брюссельський столичний регіон налічує 80 музеїв, близько половини з яких розташовані безпосередньо в межах комуни Брюссель. Крім звичних художніх та історичних музеїв, у Брюсселі існують такі унікальні музеї, як Музей шоколаду і какао, Музей коміксів, Музей пива, Музей музичних інструментів, Королівський музей армії. Серед художніх музеїв слід відзначити Королівські музеї витончених мистецтв з великою колекцією творів фламандських майстрів. У передмісті Брюсселя розташована Віттокіанська бібліотека, що є бібліотекою-музеєм з великою колекцією давніх і рідкісних рукописів і стародруків.

Існує система знижок на відвідування брюссельських музеїв — Brussels Card, що дає право на безкоштовне відвідування деяких музеїв і проїзд на громадському транспорті. Також раз на рік проходить Ніч музеїв.

• Національний театр Бельгії
• Фламандський королівський театр Брюсселя
• Королівський театр де ла Монне, національна опера
• Парковий королівський театр
• Королівський театр на галереях
• Брюссельська щавіса
• Театр де Пош
• Комеді Клод Вольтьє
• Театр на площі Мартір
• Театр Ле Публік
• Les Tanneurs
• Театр дю Меридьєн
• Театр де ла Бальзамін
• Театр Осеан Нор
• Театр 140
• Театр життя
• Театр Золотого Руна
• Театр Варіа

Щоберезня в Брюсселі проходить вже традиційний Брюссельський міжнародний кінофестиваль фантастичних фільмів.

Бельгія вважається батьківщиною праліне, картоплі фрі та бельгійських вафель, тому ці страви дуже популярні по всій країні і зокрема в її столиці. Крім Fritkots, що спеціалізуються на продажу картоплі фрі, і закусочних з вафлями, на вулицях міста розташовані кіоски з делікатесами, наприклад, виноградними равликами і свіжими морепродуктами. Також в околицях Брюсселя виробляються особливі сорти пива: ламбік, гез («брюссельське шампанське») та інші.

Всього на території Брюсселя розташовані близько 2000 ресторанів, вісім з них відзначені хоча б однією зіркою в гідові Мішлен: чотири двозіркові і чотири однозіркових[12] Найбільша кількість ресторанів знаходиться в районі вулиці М'ясників (Rue des Bouchers / Beenhouwersstraat).