Музей-архів преси

Музей-архів преси — некомерційна просвітницька установа. Єдина такого роду недержавна установа в Україні. Є дочірнім проєктом інтернет-видання «Історична Правда».

Музей-архів преси
Розташування м. Київ, вул. Борисоглібська, 3
Засновано 2014
Куратор Вахтанг Кіпіані

Діяльність

Метою музею є збереження друкованих видань та робота з ним науковців, підготовка виставок та експозицій. Колекцію музею створено на основі приватного зібрання Вахтанга Кіпіані, який є куратором музею.[1]

Відкриття музею відбулося у жовтні 2014 року. Під час відкриття було презентовано виставку «За Україну, за її волю!», під час якої презентовано пресу українського визвольного руху, починаючи з 1929 року.[2]

Музей-архів існує на громадських засадах, його функціонування забезпечують волонтери. Поповнення колекції здійснюється через дарування музею підбірок періодичних видань приватними особами, а також закупівля видань коштом засновника та меценатів. Ведеться робота щодо каталогізації колекції та її оцифровування.

Колекція

Колекція музею нараховує понад 30 тисяч найменувань газет і журналів. Має кількасот тисяч одиниць зберігання.

Колекцію складають періодичні видання та книги, пов'язані з історією України[3]:

  • газети середини ХІХ — початку ХХ ст.: перша українська газета «Зоря Галицка», східноукраїнська «Хлібороб» тощо;
  • газети — 1917—1920 років — УНР, директорії, Дієвої Армії УНР, гетьманського уряду; видання 1941 року ОУН;
  • підпільна преса 1960-х років;
  • дисидентські самвидавні й видані за кордоном книги та бюлетені 1970-х років;
  • колекція преси часів перебудови.

Серед цінних видань — примірник газети «Літаври», редакторкою якої була Олена Теліга. Перший номер першої української газети «Зорі Галицкої».

Примітки
  1. Вахтанг Кіпіані про Музей-архів преси: «Я вклав у свою колекцію кілька квартир». Детектор-Медіа. 23 серпня 2016. Процитовано 17 березня 2020.
  2. В Україні діє унікальний музей-архів преси. Хмельницька ОДА. Процитовано 17 березня 2020.
  3. Вахтанг Кіпіані, засновник Музею-архіву української преси. Укрінформ. 5 червня 2017. Процитовано 17 березня 2020.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.