Музей Мармоттан-Моне

Мисливський будиночок біля Булонського лісу, що належав сім'ї герцога Вальмі, був куплений в 1882 року Жюлем Мармоттаном. Жюль мав колекції мистецтва Середньовіччя та Ренесансу. Син Жюля Поль, зацікавлений епохою Наполеона, розширив колекцію батька, додавши ще картин і меблів.

Жюль Мармоттан — відомий паризький адвокат і знавець живопису італійських, фламандських художників, німецьких примітивів (так називали в XIX ст. художників Середньовіччя і проторенесанса). Його син Поль багато подорожував по Італії, Голландії, Іспанії, Польщі, Австрії, Греції та Єгипту, поповнюючи й розширюючи батьківську колекцію. Він також збирав книги, документи і твори мистецтва, що відображають історію наполеонівської Франції, в тому числі картини, малюнки, гравюри, шпалери, меблі, вироби з бронзи, скла та порцеляни в стилі Ампіру. У 1932 році Поль Мармоттан заповів свій особняк і колекцію французькій Академії витончених мистецтв, яка в 1934 році відкрила його як музей. У 1950 році дочка Поля поповнила колекцію картинами французьких імпресіоністів, які в останні роки почав збирати її батько [1].

Музей став широко відомий в 1985 році, коли звідти вкрали один з головних скарбів колекції — картину Моне «Враження. Схід сонця». 28 жовтня 1985 року п'ять озброєних людей в масках з пістолетами викрали дев'ять картин з колекції музею. Роботи були оцінені у 12 мільйонів доларів.

П'ять років потому поліцейські виявили шедеври на Корсиці та повернули їх законному власнику. Окрім цього там було знайдено дві картини Жан-Батиста Каміля Коро, вкрадені в 1984 році з місцевого музею у Франції[2].

Спочатку експозиція складалася з предметів Першої Імперії. Глибоке знання цієї історичної епохи Полем Мармоттаном в поєднанні зі значними фінансовими ресурсами, дозволили йому сформувати колекцію, що охоплює майже всі області мистецтва. Тут є твори Франсуа-Ксавьє Фабра, Франсуа Жерара, Карла Верне.

Але незабаром експозиція змінилася завдяки двом великим пожертвуванням. У 1957 році Віктор Доноп де Монче віддав музею значну колекцію робіт імпресіоністів, що належала його батькові, доктору Жоржу де Белліо, лікарю Моне, Піссаро та Ренуара та одному з перших їх прихильників. У 1966 році другий син Клода Моне, Мішель, віддав 65 робіт свого батька музею, тим самим створивши найбільшу в світі колекцію картин Моне.

Жак Карлу, тодішній куратор музею, побудував спеціальну виставкову площу для творів Моне в нижньому рівні музею. Великі, відкриті кімнати дозволяють відвідувачам подивитися на полотна Моне як вгорі, так зблизька та здалеку.

У музеї також експонуються середньовічні ілюміновані манускрипти, твори Фрагонара, Ренуара, Гогена та інших художників.

У 1980 році Даніель Вільденштейн заповів Академії образотворчих мистецтв, музею Мармоттан-Моне колекцію манускриптів свого батька Жоржа. Ця престижна колекція містить сотні одиниць, є однією з найбільших у світі.

Музей Мармоттан-Моне має одне з найбільшіх зібрань живопису імпресіоністів. У 1996 році колекцію музею збагачують роботами Берти Морізо, Едуарда Мане, Едгара Дега, Огюста Ренуара.

Зі спадщиною Денис та Енні Роуарт в 1993 році музей Мармоттан-Моне отримав багату колекцію Берти Морізо, яка є найбільшим зібранням робіт цієї художниці.

Клод Моне. Враження. Схід сонця

Музей містить найбільшу колекцію творів Моне у світі. Також тут є фотографії, листи, особисті речі художника. Всього у музеї зберігається 94 картини, 29 малюнків.

Картини відображають еволюцію техніки Моне, бо зібрані з різних етапів його творчості.

У колекції є відоме полотно «Враження. Схід сонця». У 1874 році серед робіт, відібраних художниками-імпресіоністами для своєї першої великої виставки, влаштованої в майстерні знаменитого фотографа Надара на бульварі Капуцинів, була і ця картина Моне[3]. Картину вважають першим прикладом імпресіонізму.

Також музей містить такі роботи Моне як «Білі кувшинки. Гармонія синього та фіолетового», «Японський міст», «Лондон. Парламент. Роздуми на березі Темзи».

Головною гордістю музею є величезна колекція полотен водяних лілій Клода Мане. Їх вартість становить понад 30 мільйонів доларів.

Після операції на очах Моне не сприймав деякі кольори, але продовжував використовувати їх в живописі. Йому доводилося запам'ятовувати, у якому місці знаходяться ті або інші кольори на його палітрі. Тому одна з основних цілей експозиції в музеї Мармоттан — за допомогою комп'ютерних ефектів показати, що насправді бачив художник, пишучи картини в саду Живерні. Крім живописних робіт, відвідувачі також можуть ознайомитися з листуванням митця з лікарями і побачити жовті окуляри, які Моне довелося носити після операції[4].

Часто у музеї проходять виставки. Наприклад, на початку 2009 року тривала виставка «Моне, око імпресіоніста», на початку 2010 року — «Фовісти та експресіоністи. Від Ван Донгена до Отто Дікса. Шедеври музею Фон дер Хайдт». Експозиція містила близько 50 картин французького та німецького живопису[5].

До 20 лютого 2011 року тривала виставка «Клод Моне: його музей», на якій був вперше виставлений весь фонд робіт Моне, що знаходиться у володінні музею. На ній було представлено 149 творів художника, а також його листи та інші документи [6].

До 19 лютого 2012 року триватиме виставка з приватних колекцій та музеїв «Анрі Едмон Крест та неоімпресіонізм. Від Сера до Матісса».

Окрім тематичних виставок, у музеї проходять концерти.

Музей Мармоттан-Моне працює з вівторка по неділю з 10 до 18 години, а у четвер — до 20 години. Музей закритий для відвідувачів у понеділок.

Адреса: 2, Rue Louis-Boilly, 75016 Париж, Франція

• 
  Клод Моне. Враження. Схід сонця
• 
  Клод Моне. Sur la plage à Trouville
• 
  Клод Моне. Руанський собор, фасад (закат)
• 
  Клод Моне. Водяні Лілії
• 
  Клод Моне. Vallée de Sasso. Effet de soleil
• 
  Берта Морізо. Rose Trémière

• Офіційний сайт музею Мармоттан-Моне
• Musée Marmottan Monet