Муранське скло

В історії виробництва скла у Венеції виділяють чотири періоди: 1) зачаткова стадія, виробництво простих предметів домашнього вжитку(X—XIII ст.); 2) період інтенсивного розвитку(XIII—XIV ст.); 3) епоха світового панування Венеції в галузі склороблення (XV—XVII ст.); 4) період занепаду (XVIII ст.) [1]. До цієї періодизації можна додати період відродження традицій, що розпочався у XIX столітті і триває досі [2].

Ключовим моментом в історії венеціанського скла стало XIII століття. Скло у Венеції виготовляли і до того, але воно нічим не відрізнялося від скла, що вироблялося в інших європейських країнах, і особливої художньої цінності не мало. Це були вироби побутового призначення: прості питні посудини, намиста і т. д. Проте у XIII столітті венеціанці привезли з Константинополя зразки візантійського художнього скла і рецепти його виготовлення, що дало поштовх до розвитку нових технологій [3].

Спочатку скляні майстерні розташовувалися в самій Венеції, але виробництво скла, пов'язане з вогнем, загрожувало пожежею дерев'яним будівлям міста. Тому наприкінці XIII століття було прийнято рішення перенести майстерні спочатку за межу міста, а потім і зовсім на окремий острів. Саме відтоді Мурано став центром виробництва венеціанського скла [4].

Венеціанська республіка вела широку торгівлю з країнами Заходу і Сходу, і одним з предметів цієї торгівлі було муранське скло. Отримуючи від продажів чималий прибуток, Венеція всіляко прагнула тримати в таємниці секрети його виробництва, чому якнайкраще сприяла ізоляція майстрів-склодувів на острові [5]. Чужинці не мали права займатися виробництвом скла в Мурано, фабрику могли побудувати тільки ті, хто вже був у професії: або сини власників інших місцевих фабрик, або майстри-склодуви [6]. Вивезення сировини за межі Венеції заборонялося, розголошування технологій виробництва каралося в'язницею або смертю [7]. Проте разом з цим склодувам надавалися і особливі привілеї, щоб утримати їх на острові. Найпочеснішою з них була та, що дочки головних муранских склодувів мали право виходити заміж за венеціанських патриціїв, і при цьому їх потомство зберігало усі дворянські титули. Це було особливо дивно для такої країни, як Венеціанська республіка, де знать дуже трималася за свої аристократичні привілеї [6].

Склянка з муранського скла. Близько 1330

XIV—XV століття — час розквіту венеціанського скла [8]. У цей період воно вже широко відоме і високо цінується в усій Європі; вироби з нього венеціанські дожі підносять як цінні подарунки гостям міста. У цей же час створюються і певні канони виготовлення скляних виробів, з'являються стійкі форми різних посудин [9]. Сучасників особливо вражала абсолютна прозорість венеціанського скла, яка зараз представляється само собою зрозумілою [10]. Дивовижними здавалися і багатство фарб і різноманітність декоративних деталей.

У XVI столітті слава муранського скла стає воістину світовою; замовлення на нього надходять у Венецію з різних країн [11]. Типовими виробами цього періоду були келихи у вигляді широкої чаші на вузькій довгій ніжці, частенько прикрашеній декоративними елементами. Крім того, майстри виготовляють посудини химерних форм у вигляді квітів, тварин, птахів, гондол, дзвіниць [12].

Люстра з муранського скла

У XVII столітті мода на муранське скло проходить: Європа віддає перевагу гранованому богемському склу [13]. Ходовим товаром залишалися тільки дзеркала і люстри з венеціанського скла, пишно прикрашені гірляндами з листя і квітів, гронами плодів, зігнутими ріжками і розетками. Метал у них майже не використовувався; там, де без нього не можна було обійтися, залізна арматура ретельно маскувалася [14]. Попит на них тримався аж до XVIII століття, коли ці люстри вважалися незамінним елементом інтер'єрів в стилі Людовика XV.

У XVIII столітті Венецію окуповують французькі війська, скляні цехи закриваються. Багато майстрів залишають країну, старовинні технології втрачаються[15].

Відродження скляного виробництва починається тільки в середині XIX століття завдяки ентузіазму однієї людини — Антоніо Сальвіаті, адвоката з Віченци. Він заснував в Мурано завод, що створював вироби за традиційними венеціанськими технологіями [2]. Відтоді інтерес до венеціанського скла вже не слабшав, і воно незмінно має популярність у всьому світі.

У 1861 році на острові був відкритий Музей муранського скла, де зберігається колекція найбільш видатних скляних виробів з XV по XX століття[16].

Скляна скульптура на острові Мурано

У наш час на острові існує безліч підприємств, що виробляють муранське стекло. Найбільш відомі серед них — Barovier & Toso, Ferro, Moretti, Pauli, Seguso, Venini[17]. Деякі з них (Barovier & Toso, Seguso) — династії нащадків склодувів, історія яких сходить до XIII—XIV століть.

Оскільки муранське скло нерідко підробляється, в 1994 році асоціація виробників скла Promovetro створила і офіційно закріпила товарний знак Vetro Artistico Murano, що захищає справжні вироби[18]. Виробники закликають покупців звертати увагу на наявність цього знаку на скляних виробах і придбувати їх тільки в магазинах, що торгують справжнім муранським склом [19].

Муранський склодув

Спочатку майстерні склодувів містилися у невеликих одноповерхових будівлях. Біля печі працювали троє: майстер, його помічник і хлопчик-учень [2].

Виготовлення будь-якого скла розпочинається з піску. Для виробництва муранського скла традиційно використовувався пісок з французького лісу Фонтенбло, один з чистісіньких у світі[20]. Пісок нагрівається до температури 1200—1400°[21].

Розігрівши скляну масу, майстер бере спеціальну трубку з мундштуком на одному кінці і потовщенням для набирання скла на іншому. За дві тисячі років існування ремесла ця трубка не зазнала істотних змін [2]. Додаткові декоративні матеріали можуть додаватися як у скляну масу, так і на поверхню видуваного «пухиря»[21]. Спектр виробів, що виготовляються, надзвичайно широкий: вази, келихи, блюдця, свічники, фігурки тварин, прес-пап'є, абажури, намиста і т. д. [17]

Найбільш відомими різновидами венеціанського скла є наступні:

Підвіска у техніці міллефіорі

• кольорове скло, для виробництва якого використовуються оксиди кольорових металів: оксид заліза дає зелений колір, кобальт — синій, і т. д.[5];
• прозоре безбарвне скло;
• емальоване і позолочене скло;
• філігранне скло, тобто безбарвне скло, всередину якого включені скляні нитки (найчастіше білого кольору) [5];
• молочне скло: непрозоре, молочного відтінку, отримане шляхом додавання в скляну масу окислу олова;
• агатове скло, імітує візерунки агата;
• авантюринове скло, винайдене муранськими майстрами в XVII столітті: додавання міді в скляну масу дозволяло отримати ефект безлічі виблискуючих точок[5];
• мозаїчне скло, у тому числі міллефіорі (італ. millefiori — «тисяча кольорів»), що виглядає як строкате поле, яке складається з окремих зірочок, квіточок, розеток;
• кракельоване стекло, прикрашене мережею тріщин, отриманих при миттєвому охолодженні гарячого скла [5].

• Музей скла (Мурано)
• Міллефіорі

• Всеволожская С.Н. Венеция. - Ленинград: Искусство, 1970. - 222 с. |ref=Всеволожская
• Качалов Н.Н. Стекло. - Москва: Издательство Академии наук СССР, 1959. - 465 с. - С. 98—128. |ref=Качалов
• Красильникова Е.Н. Венеция. - Москва: Вече, 2003. - 208 с. - С. 164-170. |ref=Красильникова
• Пристинский В. 100 знаменитых изобретений. - Харьков: Фолио, 2006. - 511 с. |ref=Пристинский
• Dominique Bussolin. Guida alle fabbriche vetrarie di Murano. https://books.google.ru/books?id=pF9VAAAAcAAJ&pg=PA69&lpg=PA69&dq=nobiltà+di+murano&source=bl&ots=NOliDvpCH-&sig=i60VOmqDcpfGTVnw1q4LVu3IWKA&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwjF3OC6r-LJAhVBnHIKHc7KAeAQ6AEIUDAI#v=onepage&q=nobiltà%20di%20murano&f=false - Venezia: A. Santini, 1842. | ref= Dominique Bussolin
• Marc Heiremans. Murano glass: themes and variations. - Arnoldsche, 2002. - 223 р. | ref=
• Carl I. Gable. Murano Magic: Complete Guide to Venetian Glass, Its History and Artists. - Schiffer Pub., 2004. - 256 р. | ref=
• Laura Morelli. Venice. A Travel Guide To Murano Glass,Carnival Masks, Gondolas, Lace, Paper, & More. - 2015. - |ref=Morelli

• Официальный сайт производителей (англ.). Процитовано 15 грудня 2015.
• Сайт музея муранского стекла (англ.). Процитовано 15 грудня 2015.
• Сайт о муранском стекле (англ.). Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 15 грудня 2015.
• Венецианское стекло. Полная энциклопедия. Процитовано 15 грудня 2015.
• Художественное стекло в Эрмитаже. Венецианское стекло. Государственный Эрмитаж. Процитовано 22 січня 2017.
• РАБОЧИЙ МУРАНО-СТЕКЛО. Государственный Эрмитаж. Процитовано 7 грудня 2018.