Мусін Василь Петрович
Васи́ль Петро́вич Му́сін (1914—1944) — лейтенант Червоної Армії, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу.
| Мусін Василь Петрович | |
|---|---|
| Народження |
1914 Білозерське |
| Смерть |
28 листопада 1944 Белі Манастір |
| Поховання | Хорватія |
| Країна |
 Російська імперія →  СРСР |
| Вид збройних сил |
 Радянська армія |
| Рід військ | піхота |
| Освіта | Одеський педагогічний інститут |
| Роки служби | 1941—1944 |
| Звання |
  Лейтенант |
| Війни / битви | |
| Нагороди |
   Медаль «За оборону Сталінграда» |
 Мусін Василь Петрович у Вікісховищі | |
Життєпис
В. П. Мусін народився в 1914 році у родині селян-українців в селі Білозерське сучасного Юр'ївського району Дніпропетровської області. Закінчив 7-річну школу, виїхав працювати в Єнакієве (де проживала його старша сестра Феодосія та працював свого часу батько на шахті «Юнком») на шахті. 1929-го помирає батько, Василя підтримувала старша сестра Анастасія. Згодом закінчив школу фабрично-заводського учнівства — скерувало керівництво шахти «Юний комунар» — та технікум в Одесі. Працював в Одеській області заступником директора дитячого будинку у Благоєвому. Закінчив історичний факультет Одеського педагогічного інституту.
З червня 1941 року — у лавах Червоної Армії. Проводжали усім дитбудинком. Брав участь у боях німецько-радянської війни, двічі був поранений — в серпні та грудні 1941-го. Липнем 1942 року закінчив Орджонікідзевське вище загальновійськове командне училище. При обороні Сталінграда в жовтні 1942-го зазнав контузії. Протягом листопада 1942 — листопада 1943 років служив в тилових частинах, згодом — у діючій армії. Березнем 1944-го зазнав важкого поранення, по видужанні з травня по жовтень 1944-го служив в тилових частинах.
До листопада 1944 року Василь Мусін командував взводом автоматників 211-го стрілецького полку 73-ї стрілецької дивізії 64-го стрілецького корпусу, 57-ма армія 3-го Українського фронту.
Під час боїв в Югославії взвод Василя Мусіна 26-28 листопада 1944 року брав участь у боях на плацдармі поблизу міста Белі Манастір (правий берег Дуная, сучасна Хорватія). Під час тих боїв ліквідував 2 вогневі точки, брав активну участь у захопленні важливого перехрестя доріг. Після того, як командир роти вибув із строю, Мусін замінив його та успішно організував оборону, було відбито 5 атак. Сам Василь Мусін загинув, було ліквідовано 50 військовиків противника.
Похований в братській могилі у місті Белі Манастір.
Нагороди
- Герой Радянського Союзу (24 березня 1945, посмертно)
- орден Леніна (посмертно)
- медаль «За оборону Сталінграда»
Вшанування пам'яті
- Ім'ям В. П. Мусіна в м. Одесі названо провулок.
- На головному корпусі Південноукраїнського педагогічного університету імені К. Д. Ушинського відкрито меморіальну дошку випускникам-Героям Радянського Союзу Анатолію Коваленку, Володимиру Моргуненку та Василю Мусіну,
Література
- Память огненных лет: О выпускниках, студентах и сотрудниках института — участниках Великой Отечественной войны/ Од. гос. пед. ин-т им. К. Д. Ушинского; Авт.-сост. Бабенко К. Б., Бондаренко К. А., Орищенко В. Г.; Редкол.: Сермеев Б. В. (руков.) и др, — Одесса: Маяк, 1990. — С. 20 — 24. (рос.)
- Букач В. М. Історія Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського в особах: Біографічний довідник. — Одеса: ПДПУ, 2005. — С. 57.