Мухаммед ібн Абд аль-Мухсін
Мухаммед ібн Абд аль-Мухсін (араб. محمد بن عبد المحسن آل علي; д/н] — 1818) — 1-й емір Джебель-Шаммара у 1800—1818 роках. Відомий як Мухаммед I.
| Мухаммед ібн Абд аль-Мухсін | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер |
- 1818 ·вбивство |
| Національність | араб |
| Титул | емір Джебель-Шаммара |
| Термін | 1800—1818 роки |
| Попередник | засновано |
| Наступник | Саліх ібн Абд аль-Мухсін |
| Конфесія | іслам |
| Рід | Аль-Алі |
| Батько | Абд аль-Мухсін ібн Мухаммед |
Життєпис
Походив з роду Аль-Алі, що входив до клану Джаафар підгрупи Абідин арабського племені Шаммар. Онук шейха Мухаммеда ібн Іси, що заклав основи формування державного утворення. Син Абд аль-Мухсіна, 10-го шейха Аль-Алі. 1792 року спадкував владу шейха. Невдовзі почав військові кампанії з підкорення інших шаммарських кланів. Згодом уклав союз з дірійським еміром Абдул-Азізом ібн Мухаммадом.
1800 року переміг шаммарський клан Аль-Куваї, захопивши Хаїль, який перетворив на столицю емірату Джебель-Шаммар. Тут заклав палац Барзан, що став резиденцією подальших емірів. Також визнав зверхність Дірійського емірату. З 1805 року брав участь у військовим кампаніях проти Мамлюцького Іраку.
У 1811 році у зв'язку з війною дірійців з Єгиптом проти Мухаммед ібн Абд аль-Мухсіна повстав Алі Аль-Рашид, якого втім вдалося здолати, змусивши втікати з Джебель-Шаммару. 1817 року Мухаммед ібн Абд аль-Мухсін рушив на допомогу дірійському еміру Абдуллаху ібн Сауду, що протистояв єгиптянам на чолі із Ібрагім-пашою. 1818 року емір Мухаммед зазнав поразки й загинув. Його голову було відправлено до Стамбулу. Владу перебрав його брат Саліх.
Джерела
- J. E. Peterson (2020). Historical Dictionary of Saudi Arabia. Rowman & Littlefield. ISBN 978-1-5381-1980-8.