Мухаммед ібн Таляль
Мухаммед ібн Таляль (араб. محمد بن طلال بن نايف الرشيد; нар. 1904 — 1954) — останній емір Джебель-Шаммара у 1921 році. Відомий як Мухаммед III.
| Мухаммед ібн Таляль | |
|---|---|
| араб. محمد بن طلال | |
| Народився | 1904 |
| Помер | 1954 |
| Країна |
 Саудівська Аравія |
| Діяльність | політик |
| Знання мов | арабська |
| Посада | емір |
| Рід | Al Rashidd |
Життєпис
Походив з династії Аль-Рашид. Другий син Таляля ібн Наєфа, онука еміра Таляля. Народився 1904 року. Про молоді роки обмаль відомостей. Після 1915 року номінально призначений намісником Ель-Джауфа. Після вбивства у 1920 році еміра Сауда II старшим братом Мухаммеда — Абдаллахом ібн Таляляем, якого також вбила охорона, зберіг свою посаду.
1921 року з початком облоги військами Саудитів шаммарської столиці Хаїля прорвався до нього з загоном і харчами. Втім наштовхнувся на недовіру з боку нового еміра Абдаллаха ібн Мітаба, що запроторив Мухаммеда до в'язниці. З погіршенням ситуації був звільнений частиною знатті, а після втечі до Саудитів еміра Абдаллаха оголошений новим володарем Джебель-Шаммару.
Намагався організувати оборону, втім не мав достатньої зброї, набоїв, вояків та харчів, незважаючи на те, що залучив на свій бік плем'я бану-тамім. Зрештою 2 листопада 1921 року Хаїль капітулював. Емірат Джебель-Шаммар припинив своє існування.
Мухаммед став жити в Ер-Ріяді на становищі почесного бранця. Одна з його дочок Ватфа стала дружиною саудівського принца Мусаїда ібн Абд аль-Азіза. 1954 ркоу Мухаммеда ібн таляля було вбито власним рабом.
Джерела
- Henri Lauzière (2000). On the Origins of Arab Monarchy: Political Culture, Historiography, and the Emergence of the Modern Kingdoms in Morocco and Saudi Arabia (PDF) (MA thesis). Simon Fraser University
- Daryl Champion (2003). The Paradoxical Kingdom: Saudi Arabia and the Momentum of Reform. C. Hurst. ISBN 978-1-85065-647-0.
- Ehab Omar (2018). The Story of the Shammar Tribe, the Indigenous Inhabitants of the Region. Raseef