Мідас (міфологія)

Мідас був народжений богинею Ідою і сатиром, ім'я якого забулося. У дитинстві, коли він лежав у колисці, туди заповзли мурахи і поклали між губ пшеничні зерна. Віщуни витлумачили це як знак того, що Мідас матиме величезне багатство[1]. Коли він подорослішав, його навчав співець Орфей[2]. Його життя минало в задоволеннях, Мідас правив македонським містом Бромієм і народом бригів. Вже тоді він прославися дивовижними трояндовими садами[3]. Цар Фракії Гордій, що не мав дітей, всиновив Мідаса і той успадкував трон після його смерті[4].

Коли Діоніс подорожував світом через своє безумство, один з його сатирів, Сілен, відстав від армії Діоніса і заснув у трояндовому саду. Садівники Мідаса зв'язали непроханого гостя гірляндами квітів і привели до царя. Сілен розповів Мідасу про численні чудеса світу і далекі землі, розважаючи цими оповідями кілька днів. Після цього Мідас відпустив Сілена, давши своїх людей у супровід[5].

Діоніс віддячив за супровід Сілена до нього і сказав Мідасові, що виконає будь-яке його одне бажання. Цар на це забажав: «Прошу, зроби так, щоб все, до чого я доторкнуся, перетворювалося на золото». Мідас став обертати на золото камені, квіти та все інше чого торкався. Але скоро він побачив, що золотом стає також їжа і пиття. Він звернувся до Діоніса з благаннями позбавити його такого дару, даного через необдумане бажання багатства. Діоніс порадив омитися в ріці Пактол. Зайшовши в її води, Мідас звільнився від обтсяжливої здатності, а пісок Пактола відтоді став золотоносним[6].

В іншій легенді мовиться, що Мідас був одним із суддів у музичному змаганні між Аполлоном і Марсієм (варіант: Паном) і присудив першість Марсієві. Розлючений Аполлон помстився обом. З Марсія живцем зідрав шкіру, а в Мідаса раптом виросли вуха віслюка, які володар змушений був ховати під шапочкою. Вочевидь, саме такі асоціації викликав у греків традиційний фригійський ковпак з клапанами, що закривали вуха[7]. Його таємницю знав лише цирульник, що змушений був мовчати під страхом смерті. Одного разу цирульник не витерпів і викопавши ямку в землі шепнув туди: «У царя Мідаса ослячі вуха». На цьому місці виріс очерет, шелест якого говорив усім перехожим: «У царя Мідаса ослячі вуха».

Дізнавшись про це, Мідас наказав стратити цирульника, а сам випив бичої крові (греки вважали її отруйною для всіх, крім жриць Геї) і в муках помер[8].