Мікрохимеризм

У людини (і, можливо, у всіх плацентарних) найбільш поширеною формою є фетальний мікрохимеризм (також відомий як ембріональний химеризм), в якому клітини плоду проникають через плаценту і створюють клітинні клони в організмі матері. Було зареєстровано, що фетальні клітини зберігаються і розмножуються в організмі матері протягом декількох десятиліть[3][4]. Точний фенотип цих клітин невідомий, проте було виявлено кілька різних типів клітин, наприклад, різні імунні лінії, мезенхімальні стовбурові клітини і плацентарно отримані клітини[5]. Потенційні наслідки для здоров'я від присутності цих клітин в даний час до кінця не відомі.

Згідно з однією з гіпотез, передані матері клітини плоду можуть викликати подобу імунної реакції відторгнення трансплантата (англ. Graft-versus-host disease Graft-versus-host disease), що приводить до автоімунному захворюванню. Це пояснює, чому автоімунні захворювання більш поширені серед жінок дітородного віку (до 40 років)[6]. Крім того, незалежні дослідження показали, що мікрохімерні клітини, які виходять із плода, можуть бути задіяні в патогенезі системної склеродермії[4][7]. Мікрохимерні клітини материнського походження можуть бути залучені в патогенез групи автоімунних захворювань у дітей, тобто ювенільні ідіопатичні запальні міопатії (один із прикладів — ювенільний дерматоміозит)[8]. Дослідження показали, що тканини міокарда хлопчиків, які померли від серцевого нападу, містять значну кількість жіночих клітин, що може бути підтвердженням того, що організм атакує не свої, а чужі клітини, що знаходяться в його тканинах[9][10].

Інша основна гіпотеза полягає в тому, що клітини плоду допомагають відновитися травмованим або хворим тканинам в тілі матері, де вони виступають в якості стовбурових клітин і бере участь в регенерації[11][12]. Так, американський нобелівський лауреат Філіп Хенч спостерігав випадки тимчасового одужання вагітних жінок, які страждають на ревматоїдний артрит, який вважався невиліковним автоімунним захворюванням. Дослідження групи Джей Лі Нельсон показали, що це відбувається завдяки антигенів лейкоцитів, які перейшли від ембріона дитини[1]. Барух Ринкевич, старший дослідник Національного інституту океанографії в Тель-Авіві, припустив, що мікрохимеризм є важливим еволюційним механізмом, призначеним для формування у плода вродженого імунітету.

Також можливо, що деякі клітини плоду є всього лише «випадковими перехожими» і не мають ніякого впливу на здоров'я матері[13].

Після народження дитини, близько 50-75 % жінок є носіями клітинних ліній імунної системи, які перейшли від плоду. Материнські клітини імунної системи також знаходяться в її потомстві, хоча це явище зустрічається в два рази рідше[14].

Мікрохимеризм, не пов'язаний з ембріональним, також був зафіксований після переливання крові пацієнтам, імунітет яких був сильно ослаблений в результаті різних травм[15].

Мікрохимеризм відбувається в більшості пар близнюків у великої рогатої худоби. У великої рогатої худоби плаценти різнояйцевих близнюків зазвичай з'єднуються, що призводить до обміну клітин. Якщо пара близнюків чоловічого і жіночого роду, то чоловічі гормони від ембріона бичка надають ефект часткової маскулінізації ембріона телиці, створюючи фрімартінамі. Фрімартінамі народжуються самками, але є безплідними і тому не можуть бути використані для розмноження або отримання молока. Мікрохімерізма визначає метод діагностики, оскільки чоловічий генетичний матеріал може бути виявлений в зразку крові[16].