Мількевич Валентина Станіславівна

Валенти́на Станісла́вівна Мільке́вич (нар. 14 червня 1949) — українська письменниця.

Мількевич Валентина Станіславівна
Валентина Мількевич
Діяльність поетеса
Напрямок Українська література
Членство НСПУ (з 2021 року)

Біографія

Народилася 14 червня 1949 р. в с.Мазурівка колишнього Чернівецького району (тепер Могилів-Подільського) на Вінниччині. Закінчила педагогічне училище в Немирові (1968), Вінницький педагогічний інститут (1975). Відтоді учителює у школах області, працює в системі освіти, за сумісництвом — кореспондентом у місцевій газеті «Чернівецька зоря».
Живе в рідному селі.[1]

Літературна діяльність

Поетеса. Авторка книг «Криниця ясеневого листя» (2017), «З глибоких криниць» (2018), «На перехресті осені» (2019), «В обіймах осені» (2020); публікацій у регіональній періодиці та колективних виданнях: журналах «Вінницький край», «Дивослово», «Відродження», альманахах «З любов'ю в серці», «Стожари» та ін.
Засновниця і керівник районного літературно-мистецького об'єднання «Мурафські обрії». Уклала колективні збірки об'єднання: «Зорі над Мурафою» (2020), «Нехай святиться ім'я твоє» (2014).
Член НСЖУ, НСПУ з 2021 р.[2]


В віршах поетеси нуртує чиста дзвінка вода з криниці народної творчості, духовного набутку предків. Чимало віршів Валентини Мількевич стали популярними піснями, які лунають зі сцени…

— Михайло Каменюк (2019)[3]

Теми віршів Валентини Мількевич – різноманітні: тут і любов до Батьківщини, і краса української природи, і пошанування героїв-учасників Першої російсько-української війни на Сході нашої держави, і піклування підростаючого покоління… Самі красномовні назви її книг свідчать про поетичний талант авторки.

— Світлана Блонська (2019)[4]

Манера віршування Валентини Мількевич традиційна, тематика творів розмаїта – від громадянської лірики до інтимної, але передусім приваблює читача її пейзажна лірика з філософським підтекстом. Оспівування традиційних цінностей, людяності у людині, першоджерел українства є лейтмотивом її творчості. Архетипними в її поезіях стають назви рослин рідної місцини – ясен, калина, вишня, спориш, волошка, петрів батіг та ін., але понад усе – річка Мурафа «в сонних берегах», навколо якої століттями вирує життя на Наддністрянщині. Авторка знає і дає зрозуміти читачеві, що «щастя медами пахне // і цвітом яблуні навесні». Часом Валентина Мількевич у пошуках творчої наснаги свідомо розхитує ритм вірша, добирає цікаві асонансні рими:

Ласкавий вітер гладить віти
 У нерозбуджених дерев,
А ти навчи, як далі жити
В потоках слів цих сонних марев».

— Андрій Стебелєв (2019)[5]

Джерела і література

Примітки
  1. Біографія Валентини Мількевич // ВОО НСПУ «Краснослов». — 2022. — 4 січня
  2. Лави Національної спілки письменників України поповнили нові сили // Офіційний сайт НСПУ. — 2021. — 21 жовтня.
  3. Цит. Рекомендація М. Каменюка для вступу В. Мількевич до лав НСПУ
  4. Цит. Рекомендація С. Блонської для вступу В. Мількевич до лав НСПУ
  5. Рекомендація А. Стебелєва для В. Мількевич щодо вступу до НСПУ

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.