Мільчаков Олександр Іванович
Олександр Іванович Мільчаков (11 жовтня 1903, місто В'ятка, Російська імперія — 17 липня 1973, місто Москва) — радянський комсомольський діяч, генеральний секретар ЦК ВЛКСМ, генеральний секретар ЦК ЛКСМ України. Член ЦК РКСМ (ВЛКСМ) з 28 вересня 1921 по 16 січня 1931 року. Член Бюро ЦК РКСМ з липня 1924 по 24 березня 1929 року. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у 1925—1934 роках. Член ЦК КП(б)У в листопаді 1927 — червні 1930 року. Член Організаційного бюро ЦК КП(б)У з 29 листопада 1927 по червень 1928 року.
Мільчаков Олександр Іванович | |
---|---|
Генеральний секретар ЦК ВЛКСМ | |
17 травня 1928 — 24 квітня 1929 | |
Попередник | Чаплін М.П |
Наступник | Косарєв О.В. |
Генеральний секретар ЦК ЛКСМУ | |
1927 — 1928 | |
Попередник | Височиненко С.Д. |
Наступник | Корсунов I.M. |
Народився |
11 жовтня 1903 Вятка, Російська імперія |
Помер |
17 липня 1973 (69 років) Москва, СРСР |
Похований | |
Відомий як | державний діяч |
Громадянство | СРСР |
Національність | росіянин |
Політична партія | КПРС |
Нагороди | |
Біографія
Народився 29 вересня (11 жовтня) 1903 року в місті В'ятка в родині стрілочника на залізниці, вихідця із селян. Закінчив чотири класи церковнопарафіяльної школи та п'ять класів В'ятського реального училища. З 1918 року — член і організатор Соціалістичного Союзу робітничої молоді Пермі.
У 1919 році — помічник секретаря Пермського губернського революційного комітету, голова Міського районного комітету РКСМ міста Пермі, секретар Пермського губернського комітету РКСМ. З 1919 по 1920 рік — секретар Верхньоуральського міського комітету РКСМ.
З лютого по липень 1920 року — секретар Сибірського бюро ЦК РКСМ у місті Омську.
З липня по листопад 1920 року — завідувач шкільного відділу ЦК РКСМ.
З листопада 1920 по лютий 1921 року — інструктор Верхньоуральського повітового комітету РКСМ Челябінської губернії.
З лютого по жовтень 1921 року — секретар Сибірського бюро ЦК РКСМ у місті Новоніколаєвську (Новосибірську).
З жовтня 1921 по 1924 рік — секретар Південно-Східного бюро ЦК РКСМ у місті Ростові-на-Дону.
З жовтня 1924 року — завідувач відділу агітації і пропаганди ЦК РКСМ. З 1925 року — завідувач відділу по роботі в селі ЦК РКСМ.
16 березня 1925 — 21 червня 1927 року — (2-й) секретар ЦК РЛКСМ (ВЛКСМ).
З 1925 року — член Президії виконавчого комітету Комуністичного Інтернаціоналу Молоді.
У 1927 — травні 1928 року — генеральний секретар ЦК ЛКСМ України.
З 17 травня 1928 — 24 березня 1929 року — Генеральний секретар ЦК ВЛКСМ.
У 1929—1930 роках — слухач Курсів марксизму-ленінізму при ЦК ВКП(б).
З 1930 по 1932 рік працював завідувачем Сектора партійного будівництва ЦК ВКП(б). З 1932 по 1933 рік — заступник завідувача організаційно-інструкторського відділу ЦК ВКП(б).
З 1933 по грудень 1938 року — начальник комбінату «Балейзолото» в Забайкаллі; заступник керуючого Всесоюзного об'єднання «Східзолото» в Іркутську; начальник «Головзолото».
21 грудня 1938 року заарештований органами НКВС, засуджений на 15 років ув'язнення і 5 років обмеження в правах. Відбував покарання у Норильському та Магаданському таборах НКВС СРСР.
У 1954 році звільнений із таборів та реабілітований.
З 1954 по 1957 рік працював начальником Управління політико-виховної роботи Головного управління трудових резервів при Раді міністрів СРСР
З 1957 року — персональний пенсіонер у Москві.
Автор мемуарів «Перше десятиріччя. Записки старого комсомольця» (1959), «Перше десятиріччя. Записки ветерана комсомолу», 2 вид., М.,1965; На «золотому» фронті, в кн .: Билини індустріальні, 2 вид., М., 1973
Помер 7 липня 1973 року. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.
Нагороди
- орден Леніна (13.08.1936)
- орден Трудового Червоного Прапора (27.10.1938).
Див. також
Джерела та література
- В. І. Прилуцький. Мільчаков Олександр Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 737. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Джерела
- Залесский К. А., Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. М., Вече, 2000 г. (рос.)