Міхай Ботез

Народився 18 листопада 1940 року в Бухаресті. Закінчив математичний факультет Бухарестського університету. У 1966 році захистив докторську дисертацію в Центрі математичної статистики Румунської академії під керівництвом професора Георге Міхока. Професор (1970)

Міхай Ботез працював спочатку математиком-дослідником, доцентом кафедри економічної кібернетики, статистики та досліджень ASE (1967), а потім викладач математичного факультету кафедри статистики та розрахунку ймовірностей.

У 1967 році був призначений директором Центру перспективних досліджень.

У 1974—1977 рр. — директор Міжнародного центру методології дослідження майбутнього та розвитку.

У 1976 році провів кілька місяців як гість у Міжнародному центрі науковців Вудро Вільсона.

У 1977 році втратив посаду директора та академіка через свою незгоду з режимом Ніколае Чаушеску.

У 1979 році написав «Меморіал румунських інтелектуалів», який був прочитаний на Радіо «Вільна Європа» та опублікований у французькому журналі «La Nouvelle Alternative».

У 1985 році брав участь у Європейському конгресі культури в Мадриді, Іспанія.

У 1987 році після публікації у французькому журналі «L'Express» критичного інтерв'ю про ситуацію в Румунії, був призначений директором Обчислювального центру в Тулчі.

У 1988 році отримав політичний притулок у США, де отримав стипендію, після чого працював у ряді академічних установ, Стенфордському університеті, Університеті Індіани, Міжнародному центрі науковців Вудро Вільсона.

У 1992—1994 рр. — Постійний представник Румунії при Організації Об'єднаних Націй

У 1994 році — Надзвичайний і Повноважний Посол Румунії в США.

11 липня 1995 року помер від внутрішньої кровотечі від цирозу печінки[7].