Міхай Стойкіце

Народився 10 травня 1954 року в місті Бухарест. Вихованець футбольної школи клубу «Динамо» (Бухарест).

У дорослому футболі дебютував 1973 року виступами за команду «Джиул» (Петрошань), в якій провів один сезон, вигравши свій єдиний трофей як гравець — Кубок Румунії. Наступний сезон гравець провів у столичному клубі «Аутобузул», але 1975 року повернувся до клубу «Джиул» (Петрошань). Цього разу провів у складі його команди шість сезонів.

З 1981 року два сезони захищав кольори команди «Прогресул», після чого недовго пограв за «Тирговіште», а протягом 1985—1986 років знову захищав кольори «Прогресула».

1986 року перейшов до клубу «Глорія» (Бузеу), за який відіграв 2 сезони. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Глорія» (Бузеу) у 1988 році.

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1988 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Націонал», де пропрацював з 1988 по 1990 рік, після чого очолював нижчолігові команди «Каллатіс Мангалія» та «Рокар» (Бухарест).

Влітку 1993 року Стойкіце став помічником Флоріна Халагяна в «Динамо» (Бухарест), а після його звільнення перейшов до стану головних ворогів «динамівців» клубу «Стяуа», де став допомагати Думітру Думітріу. Команда виграла в наступні три роки три чемпіонських титули, а після того як Думітріу влітку 1997 року покинув команду, Стойкіце став його наступником і вигрів і наступний чемпіонат у 1998 році, його перший титул на посаді головного тренера. У вересні того ж року він виграв з клубом і Суперкубок Румунії, але вже наступного місяця покинув команду.

Влітку 1999 року він став головним тренером «Націонала» і закінчив з командою сезон 1999/00 на 9 місці, після чого тренував болгарський «Літекс», з якого пішов у жовтні 2000 року.

У січні 2001 року Стойкіце очолив збірну Панами, з якою зайняв лише 4-те місце на Центральноамериканському кубку, через що не пробився на Золотий кубок КОНКАКАФ 2002 року, тому вже влітку 2001 року був звільнений.

22 березня 2002 року прийняв пропозицію попрацювати у молдовському «Шерифу»[1], з яким у тому ж сезоні виграв «золотий дубль», але влітку покинув команду і наступного року тренував турецький клуб «Анкарагюджю».

У травні 2003 року румунський спеціаліст відправився до Вірменії, де очолив «Пюнік» та паралельно став тренувати і місцеву національну збірну. На клубному рівні Стойкіце виграв усі три трофеї — чемпіонат, Кубок і Суперкубок Вірменії, але збірна завершила кваліфікацію на чемпіонат Європи 2004 року на передостанньому четвертому місці у своїй групі, після чого його контракт не був поновлений влітку 2004 року і в наступні роки він працював на батьківщині, де тренував команди «Фарул» та «Оцелул».

2005 року Міхай став головним тренером збірної Кувейту, з якою не зумів вийти на Кубок Азії 2007 року, через що був звільнений в грудні 2006 року.

Згодом протягом 2007—2009 років очолював кіпрські команди «Аріс» та АЕЛ, а 2009 року вдруге у кар'єрі очолив «Стяуа». Втім цього разу привести столичну команду до чемпіонства він не зумів, і зайнявши лише 4-те місце у сезоні 2009/10 він покинув клуб. На наступний сезон він очолив інший місцевий клуб «Астра» (Плоєшті), але вже у серпні був звільнений після п'яти турів, в яких клуб здобув лише три очки. Через кілька тижнів він повернувся в АЕЛ, пропрацювавши там до лютого 2011 року.

У жовтні 2011 року він став головним тренером клубу «Міовень», але розірвав контракт лише через місяць на посаді, вкотре повернувшись на Кіпр, цього разу очоливши «Аполлон». Втім у березні 2012 року він виїхав з Кіпру, оскільки знову отримав можливість очолити «Стяуа». Щоправда і в сезоні 2011/12 він не міг привести «Стяуа» до чемпіонства, ставши лише третім і покинув клуб після закінчення сезону.

В 2012 році Міхай, через десять років, повернувся в тираспольський «Шериф», проте в квітні 2013 року румунський фахівець залишив Молдову, свій відхід він мотивував «особистими обставинами, що змусили його виїхати на батьківщину»[2].

З літа 2013 року він протягом року працював з кувейтським клубом «Аль-Сальмія». У жовтні 2015 року Стойкіце став головним тренером «Петролула», але після однієї перемоги у восьми іграх у січні 2016 року йому довелося покинути клуб, що опинився в зоні вильоту з вищого дивізіону.

З кінця січня 2017 року став технічним директором Футбольної федерації Румунії[3].

• Міхай Стойкіце на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Міхай Стойкіце на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Міхай Стойкіце на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)