НВ

НВ (до червня 2019 року скороченою назвою була «Новое Время» (укр. «Новий Час») а повною назвою — «Новое Время Страны» (укр. «Новий Час Країни»)) — український друкований щотижневий суспільно-політичний журнал. Часопис також має інформаційно-новинний сайт (українською та російською мовою) та онлайн електронну версію журналу (українською[1] та російською мовою).[2]

НВ
Новое Время Страны
Скорочена назва НВ
логотип видання та вебсайту
Країна видання Україна
Місце публікації Київ
Тематика суспільно-політична
Періодичність виходу тижневик
Мова українська (друк.версія)
укр. та рос. (елек. версія)
Адреса редакції Київ, вулиця Нахімова, 12
Головний редактор Віталій Сич
Редактор Сич Віталій Володимирович і Мак Гаффі Юлія Олександрівна
Видавець Видавничий дім Медіа-ДК
Засновник Томаш Фіала
Засновано 2014
Обсяг 64 стор.
Наклад 19 тис. примірників
Ціна 22 грн
Передплатний індекс (Укрпошта) 87953 (Дон/Луг обл)
86285 (поза Дон/Луг об)
86295 (поза Д/Л об, піл)
nv.ua

Журнал виходить щоп'ятниці. Перший випуск журналу вийшов 16 травня 2014 року[3] тиражем понад 18 тис. примірників. Сайт nv.ua з'явився у червні 2014 року з російськомовним інтерфейсом, а у 2015 сайт отримав також і україномовний інтерфейс. 22 червня 2019 року головний редактор Віталій Сич повідомив про ребрендинг видання та вебсайту на НВ[4].

Головний редактор

Віталій Сич — з 2014 року.

Історія

Журнал «Новое Время» був створений навесні 2014 року журналістами, які протягом 2003—2013 років працювали над українським російськомовним журналом «Корреспондент». Інвестором проєкту став чеський бізнесмен Томаш Фіала, голова української інвестиційної компанії Dragon Capital та президент Європейської Бізнес Асоціації.[5] «Новое Время» висвітлює події в Україні та світі, аналізує їх, публікує інтерв'ю з політиками, репортажі з гарячих точок, розслідування, авторські матеріали тощо.

До першої річниці початку Євромайдану на сайті видання з'явився спецпроєкт спогадів про Майдан — #remembermaidan[6][7].

17 червня 2014 року був запущений сайт журналу, на той час доступний виключно російською; 20 серпня 2015 році сайт отримав також і українськомовний інтерфейс[8]. У 2016 журнал запустив онлайн електронну версію журналу, яка на додачу до російськомовної версії отримала й українськомовну[1]. Починаючи з № 30 (від 12 серпня 2021 року)[9] друкована версія тижневика «НВ» почала виходити виключно українською мовою; електронна ж версія тижневика продовжила виходити у двох мовних варіантах: українськомовному та російськомовному.[10][11]

Відзнаки та рейтинги

Журналістські відзнаки

У червні 2015 року головний редактор журналу «НВ» Віталій Сич отримав журналістську нагороду у номінації «Найкращий діловий редактор» «Pressзвание / PRESSZVANIE»; нагорода заснована Національною спілкою журналістів України та PR-агенцією Mainstream.[12]

У листопаді 2015 року російськомовна стаття журналіста «НВ» Павла Добровольського «Внутренний мир ДНР» (англ. Internal world of DPR; укр. Внутрішній світ ДНР) увійшла до ТОП-5 на міжнародному журналістському конкурсі «Writing for CEE»; нагорода заснована австрійською інформагенцією APA (Austria Presse Agentur) та австрійським підрозділом UniCredit Bank Austria.[13][14]

У серпні 2019 року видання «НВ» отримало журналістську нагороду Free Media Awards; нагорода заснована німецькою організацією ZEIT-Stiftung та норвезькою організацією The Fritt Ord Foundation.[15][16][17]

Рейтинг українських інтернет-ЗМІ за версією ІМІ

У червні 2021 року «НВ» потрапив на друге місце серед українських інтернет-ЗМІ щодо дотримання професійних стандартів, за результатами аналізу, проведеного Інститутом масової інформації (ІМІ). За даними дослідження, 92 % матеріалів на сайті не мали порушень професійних стандартів. На сайті було на 100 % дотримано стандарту достовірності, але зафіксовано матеріали з порушенням стандарту балансу.[18]

Контроверсійності

Цензурування та вилучення контенту з сайту nv.ua на вимогу російського Роскомнадзору

2016 року головний редактор журналу Віталій Сич зізнався, що, після України, найбільше відвідувачів сайту nv.ua з Росії. Оскільки деякі статті сайту не подобаються російському регулятору Роскомнадзор, він періодично надсилає адміністраторам видання різні попередження, що у разі якщо не буде вилучений окремий контент сайту, Роскомнадзор змушений буде відімкнути доступ до «НВ» в Росії. Аби цього не сталося, головредактор Віталій Сич зізнався, «що журнал ввів таку практику, коли вони прибирають статтю яку ще місяць тому всі прочитали і вона вже не користується попитом, й завдяки цьому [вони] не втрачають [російську] аудиторію.»[2]

Звільнення всієї команди журналістів бізнес-блоку у 2018 році

22 грудня 2018 року з видання звільнилась вся команда журналістів бізнес-блоку «НВ Бізнес»; тоді головредактор «НВ» Віталій Сич пояснив це спільним рішенням через залучення цих журналістів бізнес блоку до сторонніх проєктів.[19] 26 грудня 2018 року на Facebook-сторінці «Журналісти проти джинси» вийшов «відкритий лист українських журналістів», в якому анонімні журналісти звинувачували Томаша Фіалу у звільненні журналістів бізнес-блоку «НВ Бізнес» за джинсу (замовні статті без розкриття рекламнсоті).[20] Сам Фіала відповів, що це не він звільняв журналістів бізнес-блоку «НВ Бізнес», а питання джинси у виданні він бачить сенсу коментувати, оскільки він не коментує анонімні повідомлення.[21] Пізніше PR-агентство Mainstream що працює на «НВ» заявили що вони вважають, що Facebook-сторінку «Журналісти проти джинси» створено з метою дискредитації видання «НВ», а першоджерелом повідомлень про звільнення журналістів «НВ» за джинсу стала Facebook-сторінка «Страсти» (укр. Страсті), що нібито лобіює інтереси енергетичного проекту «Роттердам+».[22]

Примітки
  1. Новое Время запускає нову електронну версію журналу – російською та українською мовами. Процитовано 3 листопада 2016.
  2. Друкувати «Новое Время» українською мовою економічно безглуздо — MediaLab Online, 01/06/2016
  3. Виталий Сыч: В «Новом времени» новостная картина недели закрывается одной страницей, Телекритика (20 травня 2014)
  4. Новое Время змінює бренд і переходить на НВ. nv.ua. 21 червня 2019.
  5. Томаш Фіала вкладає в «Новое время» $ 2,5 млн і не збирається втручатися в редакційну політику — Детектор медіа, 22 травня 2014
  6. До річниці Майдану сайт «Новое время страны» запустив спецпроект #remembermaidan, Телекритика. 21 листопада 2014
  7. Спецпроект #remembermaidan «Новое время» (21 листопада 2014)
  8. До Дня Незалежності сайт НВ запрацював українською мовою, Новое время (20 серпня 2015)
  9. НВ № 30 (від 12 серпня 2021 року) — українськомовна версія. nv.ua/ukr/. 12 серпня 2021
  10. Говоримо рідною. Журнал НВ повністю перейшов на українську мову і випустив колекційний номер. nv.ua. 12 серпня 2021.
  11. Журнал «НВ» очікує зростання кількості передплатників після переходу на українську мову – Сич. radiosvoboda.org. 12 серпня 2021.
  12. Лауреатами «Pressзвания» стали Сич, Васильєв, «Аристократи» та інші — Детектор медіа, 10 червня 2015
  13. Ceremony 2015: Journalistenpreis „Writing for CEE 2015“ geht an Martin Leidenfrost. www.apa.at. Процитовано 19 листопада 2015. (нім.)
  14. https://www.ots.at/presseaussendung/OTS_20151119_OTS0151/journalistenpreis-writing-for-cee-2015-geht-an-martin-leidenfrost-bildvideo (нім.)
  15. Novoye Vremya - Ukraine (англ.). Fritt Ord. Процитовано 8 квітня 2021.
  16. Free Media Awards (англ.). Fritt Ord. Процитовано 8 квітня 2021.
  17. Журнал НВ став лауреатом премії Free Media Awards. detector.media. 16 серпня 2019.
  18. Звіт з моніторингу дотримання професійних стандартів в онлайн-медіа. Друга хвиля моніторингу у 2021 році. Інститут масової інформації. 30 червня 2021.
  19. Шестакова, Юлія (22 грудня 2018). З «Нового времени» звільнилися журналісти бізнес-блоку (ДОПОВНЕНО). detector.media (укр.). Процитовано 31 липня 2019.
  20. Журналісти проти джинси. www.facebook.com (укр.). Процитовано 31 липня 2019.
  21. Томаш Фіала: Я не звільняв журналістів «Нового времени». detector.media. 27 грудня 2018
  22. За повідомленнями про «джинсу» в «Новом времени» стоять лобісти «Роттердам+» — коментар агентства Mainstream. detector.media. 28 грудня 2018

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.