Надія (товариство)

• фінансова і соціальна допомога українським емігрантам
• пошук помешкання та роботи для емігрантів
• налагоджування зв'язків з родинами
• допомога воєнним інвалідам, вдовам і сиротам

Емігранти на Закарпатті опинилися в дуже складному становищі, адже місцева чеська адміністрація ставилася до них з недовірою, а москвофіли, що мали в руках владу, — з ворожістю і ненавистю.

• Степан Клочурак — голова, пізніше — секретар, член президії

Товариство інтенсивно виступало на захист воїнів Української Галицької Армії, які після втеч із польських концентраційних таборів, опинялися на території Закарпаття. Чехо-словацький уряд спочатку ставився до них з приязню, та коли їх число збільшувалося, поліція повертала біженців польським органам, які їх, як «зрадників батьківщини», «терористів» і утікачів («збігів»), здебільшого засуджували на смерть. Відомі випадки, коли польські жандарми прямо на кордоні перед очима чехо-словацьких прикордонників розстрілювали колишніх воїнів УГА. Після одного з таких випадків Степан Клочурак опублікував статтю «Нелюдський вчинок», що була гострим засудженням політики чехо-словацького уряду стосовно галицьких емігрантів.[1] На першій шпальті видання містився заклик до уряду Чехо-Словаччини припинити таку явну антиукраїнську кампанію і дати захист невинним жертвам — Клочурак:
«кров яких остане чорним п'ятном ганьби тих виновників, котрі наражають добру славу нашої демократичної Республіки».

Ця публікація спричинила значний відгук у пресі, що стало приводом для інтерпеляції посла Я. Нечаса у парламенті. Зрештою колишнім воїнам УГА був наданий статус політичних біженців.