Наполеон Дарю

Наполеон Дарю (фр. Napoléon Daru; 1807—1890) — французький державний діяч.

Наполеон Дарю
фр. Napoléon, comte Daru фр. Napoléon Daru
Народився	11 червня 1807(1807-06-11)[1][2][…] Париж, Франція
Помер	20 лютого 1890(1890-02-20)[2][3] (82 роки) Париж, Франція
Країна	Франція
Діяльність	політик
Alma mater	Політехнічна школа і ліцей Людовика Великого
Знання мов	французька[2]
Членство	Академія моральних і політичних наук
Титул	граф
Посада	депутат Національної асамблеї Франції, сенатор Третьої Французької Республікиd і член Палати перівd
Партія	Parti de l'Ordred
Батько	П'єр Дарю
Медіафайли у Вікісховищі

Син П'єра Дарю, служив в армії. Пізніше присвятив себе питанням суспільної праці і залізничної справі.

У Законодавчих зборах 1849—1851 років належав до поміркованої партії. У день державного перевороту 2 грудня 1851 року Дарю, як віце-президент зборів, скликав представників в мерію 10-го округу; але цей «маленький парламент» був розсіяний військами, і Дарю потрапив в список вигнанців.

Обраний в 1869 році членом законодавчого корпусу, Дарю приєднався до династичної опозиції, яка вимагала введення парламентської системи. Отримавши в міністерстві Олів'є (2 січня 1870) портфель міністра закордонних справ, Дарю скоро з нього вийшов разом з Бюффе, тому що був противником плебісциту.

Після падіння імперії був обраний депутатом до Національних зборів, де належав до правого центру; з 1876 по 1879 роки був сенатором.