Наступного разу я стрілятиму в серце

Упродовж декількох місяців, між 1978 і 1979 роками, мешканці Уази постійно відчувають тривогу і страх: на вулицях лютує жорстокий маніяк, мішенню якого є молоді жінки. Злочинець ранить і вбиває обраних навмання людей, що голосують на дорозі, — немов знаходячись скрізь і ніде одночасно, він з легкістю вислизає з пасток правосуддя, уникаючи будь-яких можливих перешкод. Що і не дивно, адже насправді він — молодий і несміливий жандарм, що веде про очі колег нудне і монотонне життя. І як зразковий жандарм, він із задоволенням розслідує свої власні злочини.

• Основою для сценарію фільму, написаного режисером фільму Седріком Анже за документальною книгою журналіста Івана Стефановича, стали реальні події, що відбувалися у Франції наприкінці 1970-х років. З травня 1978 по квітень 1979 року у північному департаменті Франції Уазі, сталося кілька злочинів. Було убито 19-річну дівчину, а декілька чоловік дивом вижили після нападів, але отримали важкі ушкодження. До того ж злочинець писав анонімки правоохоронцям і залишав докази, але розслідування щоразу стикалося з новими труднощами. У результаті один з відставних поліцейських став підозрювати жандарма Алена Ламара, який збирав докази у справі «вбивці з Уази». Ламар майже завжди першим опинявся на місці злочинів, відбитки також вказували на нього. Під тиском доказів Ламар визнав свою провину, однак його не було ув'язнено через визнання неосудним, і досі він знаходиться у психіатричній лікарні[2].
• Зйомки фільму проходли протягом 36 днів на Півночі Франції, але не в департаменті Уаза, де сталися реальні злочини, а в Нор — Па-де-Кале[2].

• Офіційний сайт
• Наступного разу я стрілятиму в серце на сайті IMDb (англ.) (станом на 9 серпня 2015)
• Наступного разу я стрілятиму в серце на сайті AlloCiné (фр.) (станом на 9 серпня 2015)
• Наступного разу я стрілятиму в серце на сайті ArtHouse
• Наступного разу я стрілятиму в серце на сайті Kino-teatr.ua
• Офіційний український трейлер фільму на YouTube