Настільний теніс на літніх Олімпійських іграх 2020

Кожну країну могли представляти не більш як шість спортсменів - два чоловіки і дві жінки в одинарних розрядах і не більш як по одній команді в чоловічому і жіночому командних змаганнях, а також не більш як по одній змішаній парі[1][2].

Як країна-господарка, Японія автоматично виставила шість спортсменів, - команду з трьох чоловіків та команду з трьох жінок, кожен із яких взяв участь і в одинарних змаганнях, а також пару в змішаному розряді[1].

На командні змагання кваліфікувалося 16 команд. Кожен континент (Америка була розділена на Північну Америку та Південну Америку для участі у змаганнях ITTF) провів відбіркові змагання, на яких розігрувалось по одній командній квоті. Дев'ять команд визначились за результатами світового кваліфікаційного турніру. Японії, як господарці, гарантовано командну квоту[1].

У змішаному парному розряді також кваліфікувалось 16 пар. Кожен континент (Америка була розділена на Північну та Південну Америку для участі в змаганнях ITTF) провів відбіркові змагання, на яких розігрувалось по одній квоті. Чотири пари визначаються за підсумками Гранд-фіналу світового туру 2019, а п'ять - світового туру 2020. Японії також гарантовано квоту. Якщо від однієї НОК кваліфікувалась і змішана пара, і команда однієї або обох статей, то гравець парного розряду мав бути водночас і учасником команди своєї статі[1].

В індивідуальні дисципліни могло кваліфікуватись від 64 до 70 гравців. Кожен НОК, команда якого кваліфікувалась, мав право виставити на індивідуальні змагання по 2 члени цієї команди. 22 квоти розподілено через континентальні чемпіонати особам, що належать до НОК, команди яких не кваліфікувались. Одну квоту мала право розподіляти Тристороння комісія. Решту від загальної кількості 172 квот розподілено за підсумками фінального світового відбіркового турніру в одинарному розряді (не менш як дві і не більш як вісім квот), а потім згідно зі світовим рейтингом ITTF[1].