Нафтова промисловість Азербайджану

В Азербайджані розташовані одні із найстаріших нафтовидобувних районів — Апшеронський і Прибалханський. Більшість родовищ Азербайджану були відкриті ще в дореволюційні та радянські часи. У 1901 році на невеликому Апшеронському півострові — останньому відрізку Великого Кавказу до його занурення в Каспійське море — було видобуто 11 млн тонн нафти, що склало 95% всієї нафти, видобутої в Росії, і половину світового видобутку. Такий об'єм видобутку забезпечувався 1900 свердловинами, пробуреними на п'яти родовищах загальною площею 15 км². Основна частка видобутої нафти припадала на родовище Бібі-Ейбат — одне з перших гігантських родовищ нафти на земній кулі.

Видобуток нафти в Каспійському морі

Поверхневі ознаки нафтогазоносності тут часто пов'язані з грязьовими вулканами, багато з яких являють собою доволі високі пагорби. Наприклад, вулканічні конуси Турагай, Кинжі-Даг і Калмес на узбережжі Каспійського моря підносяться на 400 метрів над його рівнем. Серйозні пошуково-розвідувальні роботи на Апшеронському півострові почали проводити лише з 1870 року. У 1871 році тут був змонтований і запущений в роботу перший буровий верстат для ударно-штангового (не канатного) буріння. Через два роки був отриманий перший фонтан нафти. У Бакинському районі був створений один з перших у світі морських промислів. Для залучення до розробки нафтових пластів, прихованих під водами Каспію, нафтовики засипали частину Бібі-Ейбатської бухти і побудували штучний острівець на дерев'яних палях.

Нові родовища були виявлені й після закінчення війни. Одним з морських родовищ є родовище Нафтові Камені. Тут вже давно були відомі природні виходи нафти на поверхню моря. Нафта просочувалася тріщинами з виступаючої над поверхнею моря кам'яної гряди. Зараз основна частина всього видобутку нафти і газу в Азербайджані здійснюється з дна Каспійського моря. Освоюються глибини моря до 110–120 м і більше. З морськими родовищами пов'язуються великі надії. У 1980 р. на площі Булла-море було виявлено газовий поклад на глибині 6 км. Це свідчить про перспективність великих глибин.

Саме шельф Каспійського моря і перш за все Апшеронський поріг є на сьогодні основним нафтогазоносним районом Азербайджану. Залишкові запаси родовищ, що розробляються, на Апшеронському порозі в азербайджанському секторі Каспію (імені Наріманова, Булла-Деніз та ін.) оцінюються в 61,6 млн т нафти і близько 100 млрд м³ газу.[1]

29-го грудня 1999 загальнонаціональний лідер Гейдар Алієв підписав Указ «Про створення Державного Нафтового Фонду Азербайджанської Республіки». Основний сенс філософії створення Нафтового Фонду полягає в забезпеченні справедливого розподілу між поколіннями нафтових багатств, дарованих азербайджанському народові Всевишнім. Якщо однією з цілей, поставлених перед Фондом, є зосередження і примноження одержуваних від продажу нафти доходів для майбутніх поколінь, то інший — використання цих доходів на благо нинішніх поколінь з урахуванням задоволення поточних соціальних потреб країни, прогресу та потреб розвитку економіки.[2]

Представництва SOCAR в різних країнах мають свою спеціалізацію. Так одним з головних завдань австрійського та німецького офісів компанії є просування азербайджанських енергоресурсів до Європи. Зокрема у взаємодії з австрійським нафтогазовим концерном OMV в частині що стосується реалізації проекту Набукко-Вест.

Державна нафтова компанія Азербайджанської Республіки (SOCAR) — державна азербайджанська нафтогазова компанія. Штаб-квартира — в Баку. Має кілька АЗС під брендом SOCAR в Грузії, Україні, Румунії та Швейцарії.

• Гірнича промисловість Азербайджану
• Нафта і газ Азербайджану

• Caspian Pipeline Controversy from the Dean Peter Krogh Foreign Affairs Digital Archives
• Free Political Journal
• Contract of the Century – 15 years
• Interactive map of the oil and gas infrastructure in Azerbaijan

• Історія та перспективи нафтогазовидобування: навчальний посібник / Білецький В. С., Гайко Г. І., Орловський В. М. — Львів: Видавництво «Новий Світ — 2000», 2019. — 302 с.