Нахда
Нахда, ан-Нахда (араб. النهضة - пробудження) - період культурних реформ в арабському світі в XIX - поч. XX ст, які виникли на хвилі аналогічних явищ в Османській імперії (танзимат).
Початок Нахди було пов'язано з діяльністю Ріфаа ат-Тахтаві - редактора газети «Вісник Єгипту», перекладача та просвітителя. Він тривалий час прожив у Франції і намагався прищепити єгипетському суспільству елементи європейської культури.
Друга половина XIX ст. ознаменувалася творчістю мусульманських богословів-модерністів Афгані і М. Абдо, пов'язаних з виникненням панісламізму.
У світській літературі були помітні досягнення поетів А. Шаукі, І. Хафіза, Х. Джебрана. У 1914 р з'явилася книга Х. Хайкала «Зейнаб», що вважається першим сучасним єгипетським романом. У період Нахди з'явилися газети, нові енциклопедії та словники.
З Європи в цей же час були запозичені політичні ідеї парламентаризму, конституціоналізму, націоналізму. Вони зіграли свою роль в розпаді Османської імперії.