Танзимат

Танзимат (осман. تنظيمات — «впорядкування») — період в історії Османської імперії, позначений спробами осучаснення економіки та державного устрою, а також назва самих цих реформ. Зазвичай початком доби Танзимата вважають оприлюднення Гюльханейського хат-і шеріфа у 1839, а завершенням — проголошення конституції Османської імперії в 1876 або ж переворот Абдул-Гаміда II і встановлення деспотичного режима «зулюма».

Історія Османської імперії

Утворення Османської держави (1299-1402)
Боротьба за візантійську спадщину (1402-1453)
Розквіт Османської імперії (1453-1566)
Послаблення і занепад (1566-1789)
Жіночий султанат
Епоха Кепрюлю
Доба тюльпанів
Велике замирення
Панування деребеїв
Між стагнацією і модернізацією (1789-1908)
Нізам-і Джедід
Танзимат
Зулюм
Розпад Османської імперії (1908-1922)
Молодотурецька революція
Доба другої Конституції
Поділ Османської імперії

Портал «Османська імперія»

Гюльханейський хат-і шеріф

3 листопада 1839, при сходженні на престол, султан Абдулмеджид І видав знаменитий хат-і шеріф, який отримав назву Гюльханейського (Гюльхане — «житло троянд», назва площі, де він був оголошений). Це був маніфест, що визначав принципи, яким мав намір слідувати уряд Османської імперії:

  • Забезпечення всім підданим досконалої безпеки щодо їх життя, честі та майна;
  • Правильний спосіб розподілу та справляння податків;
  • Настільки ж вірний спосіб набору солдатів.

Визнавалося необхідним змінити розподіл податків в сенсі їх зрівняльності і відмовитися від системи здачі їх на відкуп, визначити витрати на сухопутні і морські сили; встановити публічність судочинства. Всі ці пільги поширювалися на всіх підданих султана без відмінності віросповідань. Сам султан приніс присягу на вірність хат-і шерифу. Залишалося здійснити обіцянку насправді.

Реформи розпочаті ще попередником Абдул-Меджида, султаном Махмудом, що знищив яничарів, і мали дати країні нову політичну й адміністративну організацію. Головним поборником Танзимату був Решид-паша.

Наслідки не виправдали надій, що покладалися на Танзимат в Західній Європі. Відродити Османську імперію він не зміг.

Див. також

Нахда

Джерела

  • Акимкина Н. А., Люксембург М. А. Практикум по истории стран зарубежного Востока (Индия, Иран, Турция). — М.: Высшая школа, 1963. — 145 с.
  • Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: Уч. пособие / Под ред. З. М. Черниловского. Сост. В. Н. Садиков. — Можайск, 1994. — 412 с.
  • Хрестоматия по новой истории: в 3-х тт./ Под ред. А. А. Губера. — М.: Мысль, 1965. — Т.2. — 752 с.
  • Еремеев Д. Е., Мейер М. С. История Турции в средние вевремя: Уч. пособие. — М.: Изд-во МГУ, 1992. — 248 с.
  • Новая история стран Азии (вторая половина XIX — начала XX вв.)/Под ред. В. И. Овсянникова. — М.: МГУ, 1995. — 329 с.
  • Новейшая история стран Азии и Африки, XX век: учеб. для студентов высших учебных заведений: в 2-х ч./ Под ред. А. М. Родригеса. — М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2001. — 4.1: 1900—1945. — 368 с.
  • Евдокимова, А. А. История стран Востока в новое время. Курс лекций: учебное пособие для студентов вузов [Текст]. — Уфа: Изд-во БГПУ, 2009. — 238 с.
  • Edward Shepherd Creasy, History of Ottoman Turks; From the beginning of their empire to the present time, London, Richard Bentley (1854); (1878).
  • Maurizio Costanza, La Mezzaluna sul filo — La riforma ottomana di Mahmûd II, Marcianum Press, Venezia, 2010
  • Nora Lafi, «The Ottoman Municipal Reforms between Old Regime and Modernity: Towards a New Interpretative Paradigm», Istanbul, 2007
  • LAFI (Nora), Une ville du Maghreb entre ancien régime et réformes ottomanes. Genèse des institutions municipales à Tripoli de Barbarie (1795—1911), Paris: L’Harmattan, (2002).
  • LAFI (Nora), Municipalités méditerranéennes. Les réformes municipales ottomanes au miroir d’une histoire comparée, Berlin: K. Schwarz, (2005).
  • Gelvin, James L. (2008). The Modern Middle East: A History (вид. Second Edition). Oxford University Press. ISBN 978-0-19-532759-5.
  • Hussain, Ishtiaq. «The Tanzimat: Secular reforms in the Ottoman Empire]», Faith Matters 2011
  • Édouard Engelhardt: La Turquie et le Tanzimât ou histoire des réformes dans l’Empire Ottoman depuis 1826 jusqu'à nos jours. 2 Bände. Cotillon, Paris 1882—1884.
  • Nora Lafi: Une ville du Maghreb entre ancien régime et réformes ottomanes. Genèse des institutions municipales à Tripoli de Barbarie (1795—1911). L’Harmattan, Paris 2002, ISBN 2-7475-2616-X.
  • Nora Lafi (Hrsg.): Municipalités méditerranéennes. Les réformes municipales ottomanes au miroir d’une histoire comparée (Moyen-Orient, Maghreb, Europe méridionale) (= Zentrum Moderner Orient. Studien. Bd. 21). K. Schwarz, Berlin 2005, ISBN 3-87997-634-1.
  • Lord Kinross (d. i.: John Patrick Douglas Balfour Kinross): The Ottoman Centuries. The Rise and Fall of the Turkish Empire. Morrow, New York NY 1977, ISBN 0-688-08093-6.
  • Josef Matuz: Das Osmanische Reich. Grundlinien seiner Geschichte. 2., unveränderte Auflage. Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 1990, ISBN 3-534-05845-3.
  • Donald Quataert: The Ottoman Empire, 1700—1922 (= New Approaches to European History. Bd. 17). Cambridge University Press, Cambridge u. a. 2000, ISBN 0-521-63328-1.
  • Thomas Scheben: Verwaltungsreformen der frühen Tanzimatzeit. Gesetze, Maßnahmen, Auswirkungen. Von der Verkündigung des Ediktes von Gülhane 1839 bis zum Ausbruch des Krimkrieges 1853 (= Europäische Hochschulschriften. Reihe 3: Geschichte und ihre Hilfswissenschaften. Bd. 454). Lang, Frankfurt am Main u. a. 1991, ISBN 3-631-43302-6 (Zugleich: Mainz, Universität, Dissertation, 1988).
  • Michael Ursinus: Regionale Reformen im Osmanischen Reich am Vorabend der Tanzimat. Reformen der rumelischen Provinzialgouverneure im Gerichtssprengel von Manastir (Bitola) zur Zeit der Herrschaft Sultan Mahmuds II. (1808-39) (= Islamkundliche Untersuchungen. Bd. 73). Schwarz, Berlin 1982, ISBN 3-922968-17-1.
  • Dominic Lieven: Dilemmas of Empire 1850—1918. Power, Territory, Identity. Journal of Contemporary History 1999; 34; 163
  • Maurizio Costanza, La Mezzaluna sul filo — La riforma ottomana di Mahmûd II, Marcianum Press, Venezia, 2010
  • Enver Ziya Karal, Non-Muslim representatives in the First Constitutional Assembly, 1876—1877, in Benjamin Braude and Bernard Lewis (eds), Christians and Jews in the Ottoman Empire — The functioning of a plural society, New-York & London, Holmes & Meier Publishers inc., 1982, vol.I, pp. 387–400, ISBN 0-8419-0519-3
  • Cleveland, William L & Martin Bunton, A History of the Modern Middle East: 4th Edition, Westview Press: 2009, p. 82.
  • Tunay Sürek: Die Verfassungsbestrebungen der Tanzimât-Periode. Das Kanun-i Esasî – die osmanische Verfassung von 1876 (= Rechtshistorische Reihe. 462). PL Academic Research, Frankfurt am Main u. a. 2015, ISBN 978-3-631-66899-3.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.