Нацистське вітання

Нацистське вітання або гі́тлерівське віта́ння (нім. Hitlergruß) — вітання у Третьому Рейху, яке складалося з підняття правої руки і вигуку «Хай живе Гітлер!» (нім. Heil Hitler!). Руку піднімали під кутом 45 градусів з розпрямленою долонею: серед вищих чинів — напівзігнутою, рядових і перед старшими за званням — повністю випрямленою. Вигук «Heil Hitler!» («Хай живе Гітлер!», «Слава Гітлеру!») іноді замінювали на просто «Heil!». У разі звернення до самого Адольфа Гітлера він не називався у третій особі, а казали «Heil!» або «Heil, mein Führer!». Це вітання було частиною культу особи Гітлера. Було прийнято у державних установах, НСДАП, СС, але широко використовувалося й неофіційно.

Натовп людей робить нацистське вітання, 1 травня 1935, Берлін

Фраза «Гайль Гітлер!» широко вживалася у письмовому вигляді, зазвичай у кінці листів (у тому числі і особистих, оголошеннях, наказах).

Нацистське вітання часто плутають з американським «салютом Белламі» та римським салютом, оскільки воно було запозичене нацистами з Італії, де використовувалося як вітання фашистів. Однак при римському вітанні рука іде до вітального жесту від серця, у той час як у нацистському воно йде одразу від землі. У фашистському вітанні поєдналися елементи історичного староримського салюту та урочистий жест християн.

Згідно з римськими ідеологами, підняття руки при вітанні з гаслом «Heil!» було прийнято у стародавніх германців при обранні королів; жест трактувався як вітання піднятим списом. Як офіційна назва часто використовувався термін «Німецьке вітання». У Стародавньому Римі аналогічний жест використовувався клієнтами як вітання та побажання здоров'я своєму патрону (існує версія, що спочатку цим жестом вказували на пагорб, на якому розташовувався храм бога здоров'я), пізніше, коли імператор став «патроном всіх римлян» — для вітання імператора.

Sieg Heil!

Зіґ хайль! (нім. Sieg Heil! — «Хай живе Перемога!» або «Слава Перемозі!») — інше поширене гасло, яке вигукується одночасно з нацистським вітанням (особливо на масових зборах). Як офіційне привітання не використовували. Адольф Гітлер та інші вожді партії найчастіше повторювали ці слова в кінці своїх промов триразово: «Зіґ… хайль! Зіґ… хайль! Зіґ… хайль!» — що видно з фільму «Тріумф волі» та інших документальних джерел.

Гасло було впроваджене Рудольфом Гессом: на одному зі з'їздів НСДАП у Нюрнберзі після промови Гітлера він почав його вигукувати; гасло було одразу підхоплене багатотисячним натовпом, що слухав фюрера.

Джерела
  • Kershaw, Ian (2000). Hitler: 1936–45 : Nemesis (вид. illustrated). W. W. Norton & Company. ISBN 978-0-39-304994-7.
  • Kershaw, Ian (2001). The "Hitler myth": image and reality in the Third Reich (вид. 2, reissue). Oxford University Press. ISBN 978-0-19-280206-4.
  • Allert, Tilman; Translated by Jefferson Chase (April 2009). The Hitler Salute: On the Meaning of a Gesture (вид. Picador). Picador. ISBN 978-0-31-242830-3.
  • Winkler, Martin M. (2009). The Roman Salute: Cinema, History, Ideology. Columbus: Ohio State University Press. ISBN 978-0-81-420864-9.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.