Наццарено Кануті

Вихованець футбольної школи клубу «Інтернаціонале». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1975 року в основній команді того ж клубу, в якій провів сім сезонів, взявши участь у 130 матчах чемпіонату та відзначився 1 голом. 22 червня 1975 року дебютував за свою команду у національному кубку у програному (0:1) поєдинку проти «Болоньї». За цей час виборов титул чемпіона Італії, ставав володарем Кубка Італії (двічі). Пізніше був відданий в річну оренду до «Мілана», який на той час виступав у Серії B. У сезоні 1983/84 років захищав кольори клубу у «Дженоа». До завершення кар'єри футболіста встиг пограти за «Катанію» та «Сольб'ятезе».

Після завершення кар'єри, разом зі своїм товаришем по «Інтеру», Еварісто Беккалоссі, працював продавцем у корпорації Sony[1].

Протягом 1976–1979 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 12 офіційних матчах, у тому числі й у поєдинку проти Англії на Молодіжному чемпіонаті Європи 1978, в якому Наццарено отримав червону картку.

Захисник, нетехнічний, фізично сильний та витривалий у ключових матчах, грав виключно в обороні, в основному на позиції центрального захисника.

• Серія А («Інтернаціонале»):
  • Чемпіон: 1979/80

• Кубок Італії («Інтернаціонале»):
  • Володар: 1977–78, 1981–82

• Серія B («Мілан»)
  • Чемпіон (1): 1982/83