Національний університет цивільного захисту України

Національний університет цивільного захисту України (НУЦЗУ) — один із найстаріших закладів вищої освіти — єдиний у системі ЗВО нашої держави, який здійснює підготовку фахівців за всіма освітньо-кваліфікаційними рівнями й спеціальностями для цивільного захисту України та інших країн.

Національний університет цивільного захисту України
НУЦЗУ
Харків
Міжнародна назва National University of Civil Defence of Ukraine
Тип навчальний заклад[1]
Країна  Україна[1]
Розташування Харків
Гасло Запобігти, врятувати, допомогти
Засновано 1928[1]
Акредитація IV  рівня
Ректор Садковий Володимир Петрович
Адреса 61023, м. Харків, вул. Чернишевська, 94
Сайт www.nuczu.edu.ua

Вступники, які виявили бажання навчатись у Національному університеті цивільного захисту України на денній формі навчання за рахунок державного замовлення, для оформлення особової справи кандидата на навчання особисто звертаються з письмовою заявою до органів та підрозділів ДСНС України за місцем постійного проживання з 1 січня до 1 червня року вступу. Абітурієнти — майбутні курсанти — обов'язково (окрім ЗНО) складають іспит в університеті з фізичної підготовки.

Матеріально-технічна база університету дозволяє навчати до 3000 курсантів та студентів денної форми навчання. Щороку з лютого місяця працюють підготовчі курси з української мови та літератури і фізичної підготовки.

Студенти і курсанти мають можливість навчатися на військовій кафедрі підготовки офіцерів запасу.

До складу науково-навчальної та соціально-побутової бази НУЦЗУ входять п'ять об'єктів, загальною площею майже 25 гектарів: головна база навчального закладу розташована на вулиці Чернишевській, 94, великий навчально-тренувальний майданчик — на вулиці Баварській,7, а також функціонують об'єкти на вулицях Лермонтовській, 28, Пушкінській, 102/а і масштабний полігон в урочищі Фігурівка Чугуївського району Харківської області.

В університеті є унікальний тренувальний полігон у межах міста, розташований за адресою: вул. Баварська,7. На цій території проходять практичні заняття в умовах, наближених до реальних. Тут є автотехніка, яка імітує ДТП за участі громадського транспорту (автомобіля, автобуса та тролейбуса), штучно створені зруйновані будівлі й завали, справжнісінькі гелікоптер Мі-8 та літак АН-26, на яких курсантів навчають ліквідувати будь-які надзвичайні ситуації на авіатранспорті, а також залізнична цистерна, де відпрацьовуються дії з ліквідації наслідків техногенних катастроф. Окрім того, обладнано два водоймища для навчання рятування на водних об'єктах та манеж для верхолазів.

На навчально-тренувальному полігоні в урочищі Фігурівка Харківської області курсанти проходять топографічну підготовку й відпрацьовують практичні навички з гасіння лісових пожеж та ліквідації наслідків інших природних катаклізмів.

Спортивний вишкіл вихованців проводиться з п'яти розділів: легкої атлетики, гімнастики, лижної підготовки, спортивних ігор та плавання. Крім того, проводиться велика спортивно-масова робота зі службово-прикладних видів спорту: боротьби самбо; військово-спортивного багатоборства; дзюдо; панкратіону; рукопашного бою; боксу; кікбоксингу; тхеквондо; карате; легкої атлетики; кульової стрільби; стрільби з бойової зброї; гирьового спорту; лижних гонок; настільного тенісу; пауерліфтингу; плавання; офіцерського триборства; поліатлону; пожежно-прикладного спорту; волейболу; баскетболу; міні-футболу; футболу.

В університеті є унікальний музей, що вміщує понад 8 тисяч експонатів та світлин.

Навчальний заклад засновано у 1928 році. За роки функціонування закладу підготовано понад 35 тисяч фахівців, серед них — майже 800 спеціалістів для Республіки Азербайджан, Таджикистану, Молдови, Грузії, Вірменії.

Історія

Історія навчального закладу започаткува́лася 17 липня 1928 року, коли Радою Народних Комісарів УРСР була прийнята постанова про створення в місті Харкові дворічних постійних Всеукраїнських пожежно-технічних курсів. Згодом, у процесі свого становлення та розвитку, назва навчального закладу неодноразово змінювалася. У 1930 році Всеукраїнські пожежно-технічні курси були реорганізовані у Харківський пожежний технікум НКВС УРСР. У 1938 році у зв'язку із воєнізацією пожежної охорони міст, виникла необхідність у вишколі та перекваліфікації значної кількості фахівців для міських пожежних частин, Харківський пожежний технікум НКВС УРСР був реорганізований у Курси удосконалення командного складу міської пожежної охорони (КУКС) НКВС СРСР. У липні 1941 року Курси реорганізовали у ІІІ, а у 1943 році — IV Пожежно-технічну школу НКВС СРСР. Нада́лі, у вересні 1946 року, IV ПТШ реорганізовали у Харківське пожежно-технічне училище МВС СРСР з трирічним терміном навчання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 258 від 27 квітня 1994 року на базі Харківського пожежно-технічного училища МВС України було створено Харківський інститут пожежної безпеки МВС України, а у червні 2000 року Постановою Кабінету Міністрів України № 1024 від 27 червня 2000 року навчальний заклад отримав статус академії.

Згідно з Указом Президента України № 47/2003 від 27 січня 2003 року Академія пожежної безпеки України була виведена зі складу Міністерства внутрішніх справ України і передана до структури Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Емблема Університету до набуття статусу національного у 2009 році.

Рішенням колегії МНС України від 5 березня 2003 року № 1 Академія пожежної безпеки України була визнана провідним вищим навчальним закладом МНС України з питань підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. У зв'язку з цим на навчальний заклад було покладено координацію навчально-методичної та наукової роботи вищих навчальних закладів в структурі МНС України.

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 року № 10-р академію реорганізано в Академію цивільного захисту України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 290-р Академію цивільного захисту України реорганізовано в Університет цивільного захисту України (2006).

Згідно з Указом Президента України «Про надання Університету цивільного захисту України статусу національного» від 1 грудня 2009 р. № 990/2009 «…ураховуючи загальнодержавне та міжнародне визнання результатів діяльності Університету цивільного захисту України, його вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки…» вузу надано статус національного й іменовано надалі — Національний університет цивільного захисту України[2].

Структура, спеціальності

Сьогодні навчальний процес в університеті забезпечують:

  • Факультет цивільного захисту;
  • Факультет оперативно-рятувальних сил;
  • Соціально-психологічний факультет;
  • Факультет пожежної безпеки;
  • Факультет техногенно-екологічної безпеки;
  • Навчально-науково-виробничий центр;
  • Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля.

Підготовку фахівців здійснюють за всіма освітньо-кваліфікаційними та освітньо-науковими рівнями (бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук). У  стінах НУЦЗУ курсанти й студенти опановують дев'ять професій (цивільну безпеку, пожежну безпеку, хімічні технології та інженерію, психологію, екологію, технології захисту навколишнього середовища, публічне управління та адміністрування, менеджмент і туризм) за 18 спеціалізаціями.

Підготовку фахівців вищої кваліфікації здійснюють через докторантуру та ад'юнктуру, яка відповідно до вимог нормативних документів має ліцензію на п'ять спеціальностей — цивільна безпека, пожежна безпека, технології захисту навколишнього середовища, психологія, публічне управління та адміністрування.

В університеті функціонують чотири спеціалізовані вчені ради з розгляду кандидатських і докторських дисертацій за спеціальностями пожежна безпека, цивільний захист, екологічна безпека, психологія діяльності в особливих умовах, механізми державного управління, ДУ в сфері державної безпеки та охорони громадського порядку. Тож кожен аспірант, докторант має добру нагоду захистити свої наукові напрацювання.

Керівництво

Ректор НУЦЗУ: генерал-лейтенант служби ЦЗ Садковий Володимир Петрович, доктор наук, професор.

Проректори:

  • перший проректор полковник служби цивільного захисту Коврегін Володимир Володимирович, доктор наук з державного управління, доцент;
  • проректор з навчальної та методичної роботи полковник служби цивільного захисту Ключка Юрій Павлович, доктор технічних наук, старший науковий співробітник;
  • проректор з наукової роботи полковник служби цивільного захисту Андронов Володимир Анатолійович, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України;
  • проректор з персоналу полковник служби цивільного захисту Титаренко Андрій Вікторович, кандидат психологічних наук, доцент;
  • проректор — начальник відділу організації служби полковник служби цивільного захисту Семків Олег Михайлович, доктор технічних наук, професор;
  • проректор — начальник навчально-науково-виробничого центру Домбровська Світлана Миколаївна, доктор наук з державного управління, професор, заслужений працівник освіти України.

Начальники факультетів, інституту:

  • в. о. начальника ЧІПБ ім. Героїв Чорнобиля — генерал-майор служби цивільного захисту Гвоздь Віктор Михайлович, кандидат технічних наук, професор, заслужений працівник цивільного захисту України;
  • начальник факультету цивільного захисту — полковник служби цивільного захисту Удянський Микола Миколайович, кандидат технічних наук, доцент;
  • начальник факультету оперативно-рятувальних сил — підполковник служби цивільного захисту Пономаренко Роман Володимирович, доктор технічних наук, професор;
  • начальник соціально-психологічного факультету — полковник служби цивільного захисту Олійников Олексій Анатолійович, кандидат психологічних наук;
  • начальник факультету пожежної безпеки — полковник служби цивільного захисту Ромін Андрій Вячеславович, доктор наук з державного управління, професор;
  • декан факультету техногенно-екологічної безпеки — Мєтєльов Олександр Володимирович, кандидат технічних наук, доцент;

Відомі випускники
Герої Радянського Союзу[3]
Випускники, які удостоєні генеральських звань
  • Десятников Філіпп Миколайович (1949) - генерал-майор внутрішньої служби.
  • Кімстач Ігор Фотієвич (1949) - генерал-майор внутрішньої служби
  • Мікєєв Анатолій Кузьміч (1949) - генерал-лейтенант внутрішньої служби, доктор економічних наук, професор
  • Додоматов Ісроїл (1955) - генерал-майор
  • Тараканов Микола Дмитрович (1956) - генерал-майор внутрішньої служби, доктор технічних наук, член Президії РАПН
  • Ярмак Дмитро Данилович (1956) - генерал-майор
  • Дедіков Володимир Євгенович (1959) - генерал-майор внутрішньої служби
  • Астапов Валерій Петрович (1961) - генерал-лейтенант внутрішньої служби
  • Турбін Віталій Борисович (1961) - генерал-лейтенант внутрішньої служби
  • Сурмава Джумбер Євтіхеєвич (1961) - генерал-майор поліції
  • Попов Віталій Іванович (1961) - генерал-майор міліції
  • Рубцов В'ячеслав Федорович (1963) - генерал-майор внутрішньої служби
  • Салютин Віктор Афанасійович (1963) - генерал-майор внутрішньої служби
  • Рева Григорій Васильович (1968) - генерал-полковник внутрішньої служби, кандидат технічних наук, Міністр України з питань надзвичайних ситуацій
  • Тарабрін Юрій Васильович (1969) - генерал-майор міліції
  • Пучнін Володимир Михайлович (1969) - генерал-майор міліції
  • Музика Віталій Миколайович (1969) - генерал-лейтенант міліції
  • Хижняк Борис Борисович (1969) - генерал-майор внутрішньої служби
  • Гусейнов Мурад Гошум огли (1971) - генерал-майор внутрішньої служби
  • Росоха Володимир Омелянович (1972) - генерал-лейтенант внутрішньої служби
  • Горбенко Микола Олексійович (1973) - генерал-майор служби цивільного захисту
  • Гулуа Георгій Абібоєвич (1976) - генерал-майор поліції
  • Числов Олександр Іванович (1976) - генерал-майор міліції
  • Садковий Володимир Петрович (1976) - генерал-лейтенант служби цивільного захисту, доктор наук, професор, Ректор НУЦЗУ
  • Денисюк Станіслав Федорович (1978) - генерал-лейтенант міліції
  • Анікєєв Сергій Володимирович (1978) - генерал-майор внутрішньої служби
  • Мірошниченко Олександр Іванович (1981) - генерал-майор
  • Фарадов Руфат Лятиф огли (1982) - генерал-майор внутрішньої служби
  • Завідонов Дмитро Євгенович (1986) - генерал-майор міліції
  • Крук Сергій Іванович (1999) - генерал-майор служби цивільного захисту
  • Грицаєнко Максим Георгійович (1999) - генерал-майор служби цивільного захисту.

Бібліотека

На сьогоднішній день бібліотека має багатогалузевий фонд, що нараховує більше 116 тис. екземплярів на паперових носіях. Щорічно фонд поповнюється на 1500 одониць. Близько 900 електронних документів відкрито для користування в електронній бібліотеці. Найважливішим напрямком у роботі бібліотеки було і залишається сприяння формуванню культури та інтелекту, широкого кругозору майбутніх фахівців шляхом проведення різних масових заходів: літературно-музичних віталень, вечорів пам'яті, читацьких конференцій, відкритих переглядів нових надходжень, ілюстрованих виставок книг та періодики.

Примітки
  1. GRID Release 2017-05-22 — 2017-05-22 — 2017. — doi:10.6084/M9.FIGSHARE.5032286
  2. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 990/2009 — Офіційне представництво Президента України
  3. Наші випускники | Выпускники ХПТУ, ХИПБ, АПБУ, АГЗУ, УГЗУ, НУГЗУ. vypusk.apbu.edu.ua. Процитовано 5 липня 2020.

Джерела
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.