Невінчана Валентина Дмитрівна
Валентина Дмитрівна Невінчана — (1 травня 1924 — 4 березня 1981) — українська поетеса, прозаїк. Була відповідальним секретарем Кримського відділення Спілки письменників України.
| Валентина Дмитрівна Невінчана | |
|---|---|
| Народилася |
1 травня 1924 с. Володарка Київська область |
| Померла |
4 березня 1981 (56 років) Сімферополь |
| Діяльність | українська поетеса, прозаїк |
Біографія
Народилася Валентина Дмитрівна 1 травня 1924 р. в с.м.т Володарка на Київщині в родині службовця. Писати вірші почала ще в шкільні роки. Незадовго до війни вступила на філологічний факультет Київського державного університету. Після закінчення першого курсу довелося евакуюватися в Казахстан, де продовжувала навчання. Після закінчення вищого навчального закладу вчителювала, була директором Херсонського, пізніше — Сімферопольського будинків народної творчості.
Творчість
Перша збірка В. Невінчаної «Ластівка» побачила світ у видавництві «Молодь» у 1962 році, наступні дві — «Голубі дороги» й «Тепло любові — на віки» — видано в Криму (1967 і 1984 рр. відповідно).
Образ Криму вперше з'являється в збірці «Голубі дороги». Кримська тематика поєднана з темою України. Запам'ятовуються образи героїчного Севастополя, Керчі. Образ трудового Криму постає у віршах та нарисах про чабанів, хліборобів.
Валентина Невінчана — активний учасник літературного життя Криму; була відповідальним секретарем Кримського відділення Спілки письменників України; віддала багато сил вихованню літературної молоді; перекладала твори з російської, білоруської, азербайджанської мов на українську.
Поетеса Любов Забашта говорила, що вірші Валентини Невінчаної «самі просяться в пісні».
Література
- Губар О. І. Чорноморська хвиля. Донецьк: Український культурологічний центр. 1995. 240 с.
- Сучасні українські письменники Криму: навч. посіб. з укр. літ. для учбових закладів Криму / О.